вживається у кримінально-правовій літературі в декількох значеннях: 1) як синонімічний термін до таких термінів як «Складна форма вини», «Подвійна форма вини», «Вина з двома формами» та ін.; 2) як самостійне поняття, що відрізняється низкою особливостей від названих.
У дослідженнях, де змішана форма вини розглядається у якості окремого поняття, відмінного від інших, увага акцентується на тому, що об’єктивна сторона злочинів, яким притаманна така форма вини складається з посягання, яке за своєю суттю є не злочином, а іншим видом правопорушення, та кримінально-правових наслідків.
Крім того, при змішаній формі вини ставлення винного до порушення окремих правил регулювання суспільних відносин (до самого посягання), характеризується умислом, але не у не кримінально-правовому розумінні, а в адміністративно-правовому, водночас ставлення до злочинних наслідки виражене у формі необережності в кримінально-правовому розумінні (М. Дмитрук).
