це одна зі стадій вчинення кримінально караного діяння, що полягає у скоєнні особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини кримінального закону, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи.
Зміст
Погляди на замах на злочин
Замах на злочин згідно з поглядами класичної школи кримінального права розглядається як «початок виконання складу злочину». Фактично, замах є невдалою спробою посягання на об’єкт, коли діяння винного не спричинили реальної шкоди об’єктові. Замах на злочин характеризується не доведенням злочину до кінця з причин, які не залежали від волі винного, тобто злочин припиняється, переривається, не завершується всупереч бажанню особи довести його до кінця.
Ознаки замаху на злочин у кримінальному праві
У кримінально правовій науці прийнято виділяти об’єктивні та суб’єктивні ознаки замаху на злочин. Поєднання цих ознак і розкриває саме поняття замаху та його місця в кримінальній доктрині. Для встановлення факту замаху необхідне поєдання цих ознак.
До об’єктивних ознак замаху, як правило, відносять: 1) вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; 2) у часі замах на злочин відбувається після готування до злочину; 3) замах є логічним продовженням створення умов для вчинення злочину; 4) таке діяння є суспільно небезпечним, адже відбувається створення реальної загрози для заподіяння шкоди суспільним відносинам або така шкода завдається частково; 5) таке діяння частково чи повністю (при цьому відсутні наслідки при матеріальному складі злочину) охоплюються об’єктивною стороною задуманого злочину, передбаченого статтею крим. закону; 6) це діяння безпосередньо наближене до об’єкта злочину (при цьому, шкода об’єктові злочину або не спричиняється взагалі, або спричиняється лише частково); 7) запланована злочинна діяльність винного не доводиться до кінця з причин, які не залежать від його волі.
До суб’єктивних ознак замаху на злочин відносять такі: 1) діяння вчиняється з прямим умислом; 2) існує наявність конкретної мети у особи, при вчиненні діяння – довести злочин до кінця, тобто виконати в повному обсязі об’єктивну сторону задуманого злочину.
Види замаху на злочин
У кримінально правовій доктрині, найчастіше, виділять два основні види замаху на злочин:
- Закінчений замах
- Незакінчений замах
В основу такого розмежування покладено суб’єктивний критерій, тобто ставлення винного до вчинених ним діянь, власне уявлення про ступінь виконання діяння у вчиненні злочину (в деяких джерелах справедливо вказується що такий розподіл проводиться за ступенем закінченості).
Існує також виділення окремих видів замаху на злочин за об’єктивним та змішаним критеріями. У випадку використання об’єктивного критерію (при цьому, також виділяється закінчений та незакінчений замах), його основою пропонується визнавати ступінь виконання об’єктивної сторони. Відповідно, незакінченим замахом є такий замах, при якому не були виконані всі дії, необхідні для закінчення злочину, а закінченим замахом на злочин – виконання всіх дій, що були необхідні для закінчення злочину.
Критика даного підходу (об’єктивного критерію) базується на тому, що при його використанні, майже у всіх випадках ненастання злочинних наслідків, буде наявний незакінчений замах, адже злочинні наслідки не наставатимуть через «недоконаність» дій винного. Комбінований критерій (тобто одночасне застосування об’єктивного та суб’єктивного критеріїв) для поділу замаху на злочин на закінчений та незакінчений також зазнає суттєвої критики у кримінально правовій літературі, адже ставить поняття закінченого замаху в повну залежність від розсуду суддів.
Замах на злочин: класифікація за іншими критеріями
Окрім виділення двох видів замах на злочин за ступенем закінченості (закінчений та незакінчений замахи), виділяють також і види замаху на злочин за ступенем їх придатності, зокрема, придатний та непридатний замах.
Останній вид, в свою чергу, має два різновиди – замах на непридатний об’єкт та замах непридатними засобами. В окремих випадках також виділяють замах на непридатний предмет (хоча у більшості випадків вказується на непридатний об’єкт і предмет одночасно). Зустрічається також виділення замаху з неконкретизованим умислом та замаху з альтернативним умислом (див. відповідні терміни).
Значення замаху на злочин в кримінальному праві
Виділення окремих видів замаху на злочин має важливе практичне значення, насамперед для справедливого та обґрунтованого призначення покарання. Закінчений замах на злочин найбільш наближений до закінченого злочину за ступенем реалізації умислу, і через це він завжди більш небезпечний, ніж незакінчений замах на вчинення злочину.
Окрім цього, поділ замахів на злочин на види має значення також і при вирішенні питання про добровільну відмову від доведення злочину до кінця, адже добровільна відмова, як правило, завжди можлива при незакінченому З.н.з, в той час як при закінченому – лише в окремих випадках.
Відмежування замах на злочин та готування
Замах на злочин необхідно відрізняти від готування до злочину та закінченого злочину (див. відповідні терміни). Від готування замах на злочин відрізняється характером вчинених діянь, а злочин із матеріальним складом – і близькістю настання суспільно небезпечних наслідків. Так, при замаху на злочин діяння особи спрямоване безпосередньо на вчинення злочину, в той час як при готуванні лише створюються умови для вчинення злочину у майбутньому.
Замах на злочин, як правило, створює безпосередню небезпеку заподіяння шкоди об’єкту (адже вчинюється діяння, яке безпосередньо може призвести до закінчення злочину, і, відповідно, до настання наслідків у матеріальних складах злочинів), в той час як при готуванні створюється лише опосередкована небезпека (адже дії при готуванні до злочину ніколи не можуть самі по собі, без вчинення інших дій, заподіяти шкоду об’єкту, і через це – не можуть призвести до закінчення злочину і настання суспільно небезпечних наслідків).
Замах на злочин в різних країнах світу
Необхідно враховувати, що практика розмежування готування та замаху в континентальному та англо-американському праві різниться. У континентальному праві, при готуванні дії винного є лише умовою, але не причиною можливого злочинного наслідку, вони не є однозначно необхідними і тим більше достатніми для заподіяння шкоди, а тому, лише з моменту початку виконання винним дій, які він вважає необхідними і достатніми для завершення злочину, для досягнення злочинного результату починається розвиток замаху на злочин.
В англо-американському праві розмежування ґрунтується на ступені небезпеки вчинених дій, при цьому достатню небезпеку для визнання наявності кримінально караного замаху мають ті дії винного, які характеризуються відносною близькістю до злочинного результату, який сам по собі має високу небезпеку. Як відмічають окремі дослідники (А. Наумов та ін.), згідно з Примірним кримінальним кодексом США, наприклад, придбання особою вогнепальної зброї для скоєння вбивства вважається «суттєвим кроком у напрямку здійснення злочину», тобто являє собою замах на злочин (на вбивство), у той час як, за континентальним правом такі дії вважаються готуванням.
Замах на злочин та закінчений злочин
Від закінченого злочину замах на злочин відрізняється об’єктивною стороною. При замаху, об’єктивна сторона не завершена, відсутні окремі її ознаки (не доведене до кінця діяння, що її утворює, або відсутній суспільно небезпечний наслідок), в той час як при закінченому злочині об’єктивна сторона повністю виконана.
З цього слідує важливий висновок – визнання здійсненого діяння замахом на злочин або закінченим злочином залежить від опису об’єктивної сторони злочину в диспозиції статті кримінального закону.
