вживається у кримінально-правовій літературі в декількох значеннях: 1) як синонімічний термін до таких термінів як «Складна форма вини», «Подвійна форма вини», «Змішана форма вини» (див. відповідні поняття) та ін.; та 2) як особливе поняття, що має відмінність від названих.
При цьому, розглядаючи вину з двома формами як самостійне поняття, окремі вчені акцентують увагу на тому, що об’єктивна сторона злочину при такій формі вини складається з двох самостійних злочинів, а законодавець фактично скріплює (юридично об’єднує) в межах одного єдиного складу злочину два самостійних склади злочину, один з яких ухарактеризується умисною формою вини, а інший – необережою, причому, обидва з цих злочинів можуть існувати окремо один від одного (А. Рарог).
