це психічне ставлення особи до вчинюваної суспільно небезпечної дії або бездіяльності та її наслідків, що виражається у формі умислу або необережності. Наведене визначення вини є найпоширенішим, проте не єдиним у кримінально-правовій літературі. Наведене визначення відображає розуміння вини з точки зору «Психологічної теорії вини», поряд з якою існують також і «Оціночна теорія вини» (див. Оціночна теорія вини), «Теорія небезпечного стану» (див. Теорія небезпечного стану), «Нормативна теорія вини» (див. Нормативна теорія вини), «Об’єктивна теорія вини» (див. Об’єктивна теорія вини), «Фінальна теорія вини» (див. Фінальна теорія вини) та ін. Слід враховувати, що у вітчизняній крим. прав. науці основними найчастіше вважаються нормативна, оціночна та психологічна теорії вини.
Вина є одним з центральних понять у кримінальному праві і розглядається щонайменше як:
- окремий інститут кримінального права;
- тотожне поняття до поняття «суб’єктивного ставлення в вину» (див. Суб’єктивне ставлення в вину);
- обов’язкова умова кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння;
- окремий принцип кримінального права;
- одна з обов’язкових ознак в понятті злочину (за законодавством більшості країн пострадянського простору).
Поняття вини включає в себе два моменти: 1) інтелектуальний; та 2) вольовий. При цьому, співвідношення інтелектуального та вольового моментів при вчиненні особою певного злочину, дає підстави для виділення окремих форм вини (умисел та необережність).
Зміст
Визначення поняття вини у кримінальному праві
У науковій літературі вказується, що у теорії кримінального права, щодо нормативного визначення поняття вини можна виділити три основні підходи: 1) дається нормативне визначення як загального поняття вини, так і окремих її форм та видів, наприклад, законодавство таких країн як Республіка Білорусь, Україна та ін.; 2) відсутнє окреме визначення поняття вини на нормативному рівні, але даються визначення її окремих форм і/або видів, наприклад, законодав-ство таких країн як Австралія, Республіка Польща, Франція, Швейцарія, штат Нью-Йорк (США); 3) на нормативному рівні закріплюються форми та види вини, але не розкривається їх зміст, наприклад, законодавство таких країн як Данія, Іспанія, Нідерланди, ФРН, Швеція, Японія (Р. Вереша).
Форми та види вини у кримінальному праві
У кримінально-правовій науці прийнято виділяти: 1) форми вини (див. Форма вини); 2) категорії вини (зміст, сутність і ступінь – див. відповідні терміни). Формами вини визнаються умисел та необережність, а також (не всіма науковцями) змішана (подвійна) форма вини. Вину необхідно відрізняти від «Винності» (див. Винність).
