це один з видів умисної форми вини, при якому, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажає, але свідомо припускалє їх настання. Непрямий умисел, іноді, у науковій та навчальній літературі називають «Евентуальним умислом».
Зміст
Непрямий умисел: інтелектуальний та вольовий моменти
Конструкція непрямого умислу розкривається через призму двох моментів (ознак) – інтелектуального та вольового. Їх поєднання дозволяє відрізнити прямий умисел від непрямого, а також провести відмежування від однієї з форм необержної вини – злочинної самовпевненості. В залежності від змісту двох ознак – інтелектуальної і вольової – побудовані дві форми вини: умисел та необережність.
Інтелектуальний момент непрямого умислу
Інтелектуальний момент непрямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. При непрямому умислі особа усвідомлює всі фактичні обставини, які характеризують об’єктивні ознаки конкретного складу злочину, в тому числі характер і значення об’єкта і предмета посягання, характер дії і бездіяльності, а також місця, часу, способу їх вчинення та ін., крім того у особи існує чітке розуміння як суспільної небезпечності, шкідливості свого діяння, так і його наслідків.
Поряд із цим, «передбачення» наслідків при непрямому умислі (на відміну від прямого умислу) має свої особливості, зокрема, так само як і при прямому умислі, воно має конкретний характер, тобто особа в такому разі чітко усвідомлює, що саме її конкретні дії чи бездіяльність можуть потягти суспільно небезпечні наслідки, проте такі наслідки особа передбачає лише як можливі наслідки свого діяння. При цьому, «передбачення» неминучості настання наслідків при непрямому умислі виключається через особливості вольової сфери психічної діяльності, що пов’язана з її інтелектуальною діяльністю.
Вольовий момент непрямого умислу
Вольовий момент непрямого умислу полягає у відсутності бажання настання суспільно небезпечного наслідку. Тобто особа, незважаючи на передбачення такого наслідку, не має (або не відчуває) дійсної потреби в його досягненні (настанні); інакше кажучи, особа не визначає такий наслідок як необхідний, ані в якості основного, ані в якості проміжного (наслідків). Водночас, при непрямому умислі особа, не спрямовуючи свою волю на досягнення наслідку, поряд із цим, свідомо допускає його настання.
Найчастіше, вольовий момент поняття непрямий умисел розкривається через байдуже ставлення до наслідків (особа не зацікавлена в настанні суспільно небезпечного наслідку (чи наслідків) власного діяння, але вона все ж таки допускає таку можливість).
Особливості кваліфікації дій особи при непрямому умислі
Слідча та судова практика свідчить про те, що в окремих випадках свідоме допущення суспільно небезпечних наслідків може проявитися і в безпідставному розрахунку на їх ненастання, при цьому воля особи начебто спрямовується на недопущення наслідків власного діяння, однак її розрахунок і надії абстрактні, та ні на чому конкретному не ґрунтуються (див. Розрахунок на «навмання»).
Непрямий умисел: ознаки та їх значення
Непрямий умисел відрізняється від прямого низкою ознак: 1) при прямому умислі особа бажає настання суспільно небезпечного наслідку як основного або проміжного результату (мети), а при Ннепрямому умислі воля особи не спрямовується на досягнення такого наслідку, вона його не бажає, але свідомо допускає його настання; 2) при прямому умислі особа передбачає наслідки як можливий або навіть, як неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, в той час як при непрямому умислі вона передбачає тільки можливість (імовірність) настання наслідків.
Непрямий умисел та злочини з формальним складом
Непрямий умисел неможливий у злочинах з формальним складом, через низку особливостей (зокрема, їх конструкції), такі злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом (див. більш докладно Прямий умисел). Крім того, відповідальність за злочин, вчинений з непрямим умислом, наступає лише при реальному спричиненні суспільно небезпечних наслідків.
Якщо ж ці наслідки не настали, відповідальність за замах на їх спричинення виключається, оскільки замах на злочин можливий лише при наявності прямого умислу.
