це висновок про те, що відповідний суб’єкт винен у скоєнні певного злочинного діяння. Поняття кримінально-правове ставлення у вину притаманне переважним чином кримінальному праву дореволюційної Росії (де використовувались в основному такі терміни як «ставлення», «ставлення у вину»), зустрічається у працях таких відомих криміналістів як Н. Таганцев, Н. Сергєєвський, П. Пусторослев, С. Фельдштейн та ін.
Зміст
Кримінально-правове ставлення у вину в Україні
Проблематиці кримінально-правовому ставленню у вину в Україні присвячене окреме дисертаційне дослідження такого вченого як П. Воробей.
У науковій літературі можна знайти поряд з кримінально-правове ставлення у вину такі терміни як «фізичне ставлення», «фактичне ставлення», «юридичне ставлення», «психологічне ставлення» у вину, проте у сучасній кримінально-правовій літературі вони майже не зустрічаються.
Вживання терміну кримінально-правове ставлення у вину
На сучасному етапі розвитку кримінально-правової доктрини, у відповідній літературі найчастіше зустрічаються такі терміни як «суб’єктивне ставлення у вину» та «об’єктивне ставлення у вину». В профільних дослідженнях вказується, що кримінально-правове ставлення у вину пов’язано з кваліфікацією злочину (див. Кваліфікація злочину), а ці два поняття співвідносяться між собою як форма та зміст, де формою є кваліфікація, а ставлення у вину – її змістом (П. Воробей).
У вітчизняній кримінально-правовій доктрині мова йде переважним чином про «суб’єктивне ставлення в вину» (яке поряд із цим визнається важливим принципом кримінального права), яке часто і мається на увазі авторами, коли вони вживають термін “кримінально-правове ставлення у вину”.
