це одна з кримінально-правових концепцій, що пояснює природу об’єкта злочину, прихильники якої вважали об’єктом злочину суспільні відносини. У вітчизняній кримінально-правовій доктрині, концепція суспільних відносин є домінуючою, відносна більшість вчених так чи інакше її підтримують. При цьому, категорія «суспільні відносини» фактично була адаптована наукою кримінального права для власних потреб, в результаті чого, «суспільні відносини» набули в певній мірі іншого змісту, властивостей та внутрішньої структури. Застосування концепції суспільних відносин в значній мірі допомогло встановити та обґрунтувати механізм заподіяння шкоди, дало можливість розробити та обгрунтувати вчення про суспільну небезпечність діянь, а також надало змогу більш чітко окреслити взаємозв’язок об’єкту злочину з іншими елементами його складу.
Зміст
Становлення концепції суспільних відносин
Укорінення та розповсюдження концепції суспільних відносин відбулось у радянську добу вже з перших нормативних документів (наприклад, у Керівних засадах з кримінального права РСФРР, що були прийняті у 1919 році) та навчальної літератури (перші підручники Загальна частина кримінального права, публікації 1924 року). Одним з найвідоміших прихильників концепції суспільних відносин свого часу був відомий криміналіст А. Піонтковський, і враховуючи авторитетність його поглядів, дана точка зору радянськими криміналістами фактично не оспорювалась та під сумнів не ставилась (до певного часу).
Розвиток концепції суспільних відносин
Враховуючи зазначене, концепція суспільних відносин знайшла висвітлення та подальше розроблення у працях таких відомих криміналістів як М. Завгородніков, Г. Кригер, В. Кудрявцев, А. Трайнін та ін. К.с.в., попри її значне поширення та широку підтримку в останні десятиріччя зазнає все більше критики. Не відкидаючи її позитивних якостей з точки зору пояснення природи об’єкта злочину, все більше авторів вказує на те, що вона не може претендувати на роль універсальної, не дозволяє при її використанні пояснити одночасно об’єкти багатьох злочинів (наприклад, злочини проти життя).
Водночас, значна частина авторів, критикуючи концепцію суспільних відносин визнає, що повністю відмовитись від її використання не вбачається реальним, а запропоновані на зміну концепції об’єкта злочину також не є універсальними.
