це один із різновидів конкуренції кримінально-правових норм (див. Конкуренція кримінально-правових норм), при якому одна з них (загальна норма) охоплює визначене коло діянь, а інша (спеціальна норма) – частину цього кола, тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою.
Зміст
Визначення та приклади конкуренції загальної та спеціальної норм
У наук. літературі зустрічаються вказівки на те, що конкуренція загальної та спеціальної норм є основним видом конкуренції кримінально-правих норм. Характерним прикладом конкуренції загальної та спеціальної норм є загальна норма про основний склад вбивства і спеціальна норма про кваліфікований склад вбивства жінки, яка завідомо для винного перебуває у стані вагітності.
Даний вид конкуренції кримінально-правових норм виникає через прагнення законодавця диференціювати кримінальну відповідальність, виділяючи із загальної норми спеціальні норми, які передбачають або більш сувору, або пом’якшену відповідальність, порівняно із загальною нормою.
Вирішення конкуренції загальної та спеціальної норм
Для правильного вирішення конкуренції загальної та спеціальної норм у кримінально-правовій теорії розроблені поняття загальної (або простої) та спеціальної норми (див. Загальна норма, Спеціальна норма).
Їх зіставлення свідчить, що загальна норма ширша за обсягом, і відповідно, охоплює більше коло діянь, аніж спеціальна, проте остання містить більше ознак, за рахунок яких вона й виділяється із загальної.
Як зазначається (О. Марін та ін.), для правильного вирішення конкуренції загальної та спеціальної норм важливе значення має класифікація саме спеціальних норм і, як наслідок, класифікація підвидів конкуренції в межах співвідношення загальної та спеціальної норм.
Класифікація спеціальних норм для вирішення конкуренції
У кримінально правовій літературі розроблено класифікацію спеціальних норм (див. більш докладно Спеціальна норма) яка може бути використана для вирішення даної проблеми. При конкуренції загальної та спеціальної норм застосуванню підлягає лише одна з них, а саме – спеціальна.
При цьому, немає жодної різниці співвідношення санкцій загальної та спеціальної норм, адже остання все одно передбачає більш чіткі ознаки злочину, що кваліфікується. Тим не менш, у науковій літературі зустрічаються пропозиції (Г. Анісімов та ін.) кваліфікувати дії винного в таких випадках (коли санкція спеціальної норми значно м’якіша ніж загальної) як «штучну сукупність», задля уникнення винним відповідальності за більш небезпечний злочин.
Не виключені ситуації (див. більш докладно Реальна сукупність), коли дії одного суб’єкта повинні кваліфікуватись саме за сукупністю злочинів, тобто з посиланням на спеціальну норму (у частині, що утворює спеціальні ознаки) і загальну норму (у частині, що не підпадає під спеціальні ознаки, але відповідає ознакам загального складу).
Правила вирішення конкуренції загальної та спеціальної норм
У навчальній та науковій літературі виділяють низку правил (послідовності) кваліфікації при конкуренції загальної та спеціальної норм, зокрема:
- встановити, чи винна особа вчинила один злочин або кілька (якщо винна особа вчинила два чи більше (кілька) злочинів, то кваліфікація цих злочинів залежатиме від виду сукупності злочинів);
- встановити, що за вчинене суспільно небезпечне діяння кримінальна відповідальність передбачена двома чи більшою кількістю кримінально-правових норм;
- визначити характер співвідношення наявних двох кримінально-правових норм, визначити, яка з них є загальною, а яка – спеціальною (при цьому, необхідно враховувати, що співвідношення загальної та спеціальної кримінально-правових норм є відносним, оскільки певна кримінально-правова норма може бути загальною щодо однієї, і одночасно, спеціальною стосовно іншої норми);
- кваліфікувати вчинене діяння за спеціальною нормою.
