це один із різновидів конкуренції кримінально-правових норм (див. Конкуренція кримінально-правових норм), при якому вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної норми) спеціальних норм, які не перебувають у підпорядкуванні ні за обсягом, ні за змістом, але мають спільні ознаки, що можуть одночасно бути у вчиненому.
Зміст
Поняття конкуренція спеціальних норм та практика
Незважаючи на те, що даний вид конкуренції реально існує, ставлення до нього в теорії кримінального права неоднозначне, а частина вчених не вважає доцільним виділення цього виду конкуренції взагалі (при цьому, конкуренція спеціальних норм розглядається в контексті конкуренції загальної та спеціальної норм, і одна зі спеціальних норм у такому випадку розглядається у якості загальної, а інша – спеціальної).
Види конкуренції спеціальних норм
Враховуючи основні варіанти співвідношення спеціальних норм, у крим. прав. літературі прийнято виділяти такі види конкуренції спеціальних норм (за умови відсутності підпорядкування між ними):
- кваліфікованого й особливо кваліфікованого складів злочину;
- привілейованого та кваліфікованого складів злочину;
- привілейованого й особливо привілейованого складів злочину (див. відповідні терміни).
Правила кваліфікації конкуренції спеціальних норм
Враховуючи можливі ускладнення, які виникають при кваліфікації діянь пов’язаних з конкуренцією спеціальних норм, кримінально-правовою теорією вироблено низку правил (кваліфікації), зокрема:
- при конкуренції кваліфікованого й особливо кваліфікованого складів злочину слід застосовувати норму про особливо кваліфікований склад злочину;
- при конкуренції привілейованого та особливо привілейованого складів злочину застосовуватися повинна норма про особливо привілейований склад злочину;
- при конкуренції кваліфікованого і привілейованого складів злочину слід застосовувати норму про привілейований склад злочину.
