це один із різновидів конкуренції кримінально-правих норм (див. Конкуренція кримінально-правових норм), при якому вчинене діяння описується різними кримінально-правими нормами з різним ступенем повноти: в частині та повністю.
Зміст
Визначення поняття конкуренція частини і цілого
У кримінально правовій літературі зустрічаються різні визначення поняття конкуренція частини і цілого, зокрема, вказується, що це:
- вид конкуренції кримінально-правових норм, за якого вчинений злочин підпадає під дію двох (або більшої кількості) кримінально-правових норм, одна з яких – ціле, охоплює вчинене в цілому та разом, а друга (інші) – норми-частини, які визнають як самостійні злочини лише частини вчиненого суспільно небезпечного посягання (О. Марін, В. Навроцький та ін.);
- випадки, коли є дві чи декілька норм, одна з яких охоплює вчинене діяння загалом, а інші – лише деякі його частини (В. Кудрявцев).
- у науковій літературі конкуренція частини і цілого окремими вченими (М. Коржанський, В. Малков, П. Сердюк та ін.) не виділяється взагалі (або вказується на відсутність необхідності її виділення).
Види конкуренції частини і цілого та приклади
Виділяють такі основні види конкуренція частини і цілого:
- конкуренція норм про простий і складений склади злочинів (наприклад, склади тяжкого тілесного ушкодження та особливо кваліфікований склад розбою з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень);
- конкуренція норм про незакінчену злочинну діяльність та закінчений злочин (наприклад, склади умисного вбивства та погрози вбивством);
- конкуренція норм про співучасть у злочині й «самостійний» злочин (наприклад, підбурювання до завідомо неправдивих показань та перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого тощо).
Випадки наявності конкуренції частини і цілого
Конкуренція частини і цілого наявна у випадках, коли норма про ціле має як конститутивну чи кваліфікуючу ознаку однозначно злочинний прояв поведінки особи. В той же час, якщо в складі злочину позначається форма поведінки, що може набувати як злочинного, так і не злочинного прояву та спосіб вчинення злочину отримав саме злочинний прояв, тобто «основний» злочин вчинений через скоєння іншого, навіть менш тяжкого злочину, кваліфікувати все вчинене слід за сукупністю (наприклад, вчинення шахрайських дій через підробку документів повинно кваліфікуватись за сукупністю злочинів).
Іншими словами, у випадках, коли «частина» являє собою більш небезпечне посягання ніж «ціле», їх належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.
Проблематика вирішення конкуренції частини і цілого
У кримінально-правовій літератуір, при вирішенні конкуренції частини і цілого, наголошується на важливість встановлення об’єкту злочинного посягання, одночасно вказується на неможливість оминути проблему співвідношення об’єктів злочинів, склади яких закріплені у відповідних нормах, які конкурують.
При цьому, дослідження показують, що в багатьох випадках спричинення шкоди додатковому об’єктові є способом, складовою частиною спричинення шкоди основному, а в окремих випадках, шкода основному об’єктові може бути спричинена взагалі лише через спричинення шкоди додатковому об’єктові.
Це означає, що конкуренція частини і цілого фактично виникає у тих випадках, коли шкода основному об’єкту спричиняється шляхом посягання на додатковий об’єкт, або, як ще вказується у крим. прав. літературі (В. Тацій), в такому випадку, посягання на додатковий об’єкт є необхідним способом спричинення шкоди основному безпосередньому об’єкту.
Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого
У кримінально правовій теорії та судовій практиці, конкуренції частини і цілого вирішується таким чином: завжди повинна застосовуватися та норма, котра охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння (наприклад, складовою частиною посягання на життя є, безумовно, посягання на здоров’я особи, а тому, у випадку заподіяння тілесних ушкоджень (частина) і наявності умислу на вбивство (ціле), вчинене повинне кваліфікуватись як замах на вбивство).
Безсумнівно, така норма має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець. Конкуренція частини і цілого може бути наявна також в межах єдиного злочину, який оцінено як єдиний склад злочину, при цьому, пізніша стадія вчинення злочину поглинає ранні стадії (замах – готування, замах – закінчений злочин).
Правила кваліфікації конкуренції частини та цілого
Враховуючи можливі ускладнення, які виникають при кваліфікації діянь пов’язаних з конкуренцією частини і цілого, кримінально-правовою теорією вироблено низку правил, зокрема:
- встановити, чи винна особа вчинила один злочин;
- встановити, що за вчинене суспільно небезпечне діяння кримінальна відповідальність передбачена двома чи більшою кількістю кримінально правових норм;
- кримінально-правові норми, які є підставами кримінальної відповідальності особи, перебувають у підпорядкуванні за змістом;
- застосовується норма, що охоплює все вчинене загалом;
- у випадках, якщо в складі злочину позначається форма поведінки, яка може мати як злочинний, так і не злочинний характер, а спосіб вчинення злочину отримав саме злочинний прояв, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю.
