це система поглядів у кримінально правовій науці, в межах якої окремо розглядається психічне ставлення особи до діяння та її психічне ставлення до наслідків діяння. В концепції змішаної форми вини усвідомленість вчинення діяння ототожнюється з умисністю.
З урахуванням положень концепції змішаної форми вини виділяють, відповідно, «Змішану форму вини» (або «Подвійну форму вини», або «Складну форму вини» та ін.). Концепція змішаної форми вини є поширеною у кримінальному праві, на сучасному етапі знайшла своє законодавче закріплення (наприклад, ст.19 КК Молдови, ст.27 КК РФ та ін.), проте піддається критиці.
Критика концепції змішаної форми вини
Критика концепції змішаної форми вини ґрунтується на сучасних досягненнях психології, суть яких можна звести до того, що психічне життя людини розглядається у якості цілісного, інтегративного процесу, роздвоєння якого веде до патології, а тому, незважаючи на структурну складність, поведінка людини залишається цілісною, і психічне ставлення особи до своїх дій і пов’язаних з ними причиновим зв’язком наслідків, також є цілісним ставленням, навіть у тих випадках, коли діяння вчиняється свідомо, але його результати не усвідомлюються особою.
Незважаючи на наявну критику, концепція змішаної форми вини активно використовується на практиці, а її використання дозволяє в окремих випадках визначити не лише правильну кваліфікацію злочину, але й відмежувати близькі за об’єктивними ознаками склади злочинів (див. більш докладно Складна форма вини, а також Змішана форма вини, Вина з двома формами).
