це один з видів необережної форми вини, який характеризується тим, що особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Зміст
Зміст злочинної самовпевненості
Зміст злочинної самовпевненості розкривається через два моменти (ознаки) – інтелектуальний та вольовий. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності, необхідне поєднання вказаних ознак.
Інтеллектуальний момент злочинної самовпевненості
Інтелектуальний момент полягає у передбаченні особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності). Передбачення суспільно небезпечних наслідків при злочинній самовпевненості має свої відмінності від передбачення при умислі.
- По-перше, якщо при умислі передбачається як можливість, так і неминучість настання суспільно небезпечних наслідків, то при злочинній самовпевненості мова йде лише про передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків.
- По-друге, наслідки при злочинній самовпевненості передбачаються лише в абстрактній, загальній формі; інакше кажучи, винний передбачає, що діяння, подібні до вчиненого ним, взагалі то призводять до суспільно небезпечних наслідків, проте вчинюване саме ним діяння не повинне в конкретному даному випадку спричинити таких наслідків.
Стосовно елементу «усвідомлення» який охоплюється інтелектуальним моментом злочинної самовпевненості, у кримінальному праві існують різні точки зору, і це пов’язується, передусім, із відсутністю у кримінальному законі характеристики психічного ставлення особи до вчиненого нею діяння (дії або бездіяльності).
Основні точки зору на “усвідомлення” злочинна самовпевненість
Зокрема, у навчальній та науковій літературі з цього приводу наявні дві основні точки зору:
1) при злочинній самовпевненості особа усвідомлює суспільну небезпеку своєї дії або бездіяльності (дану точку зору поділяють Р. Вереша, П. Матишевський, A. Музика, С. Нежурбіда, А. Пінаєв, П. Фріс та ін.);
2) у випадку коли наявна злочинна самовпевненість, має місце не позитивне усвідомлення суспільної небезпеки, а обов’язок і можливість такого усвідомлення (дану точку зору поділяють В. Борисов і B. Коробенко та ін.). Друга точка зору є більш поширеною у спеціальній літературі, і очевидно, більш обґрунтованою, оскільки особа, діючи або утримуючись від дії певним чином і усвідомлюючи фактичну сторону свого діяння, при цьому не оцінює власну поведінку як суспільно небезпечну, через нейтралізацію небезпеки у своїй свідомості обставинами, які здатні, на її думку, запобігти можливості настання суспільно небезпечних наслідків.
Вольовий момент злочинної самовпевненості
Вольовий елемент злочинної самовпевненості полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення суспільно небезпечних наслідків, при цьому, розраховуючи на цілком реальні обставини, які за своїми властивостями реально здатні відвернути настання суспільно небезпечних наслідків.
При цьому слід враховувати, що у випадку, коли такий розрахунок або сподівання особи є абстрактними, не базуються ні на чому конкретному, реальному, злочинна самовпевненість відсутня. Натомість мова повинна вестись про непрямий умисел, а таке ставлення особи до наслідків у кримінальному праві в окремих джерелах називають «Розрахунком на «навмання» (див. Розрахунок на «навмання»).
