Випадок (казус) – це заподіяння шкоди без вини. Особливе психічне ставлення особи до власних дій та їх наслідків, яке характеризується тим, що особа настання таких наслідків не передбачає, не повинна або (і) не могла їх передбачити. Таке психічне ставлення особи лежить за межами вини, а тому наявність випадку (казусу) виключає кримінальну відповідальність за відсутністю ознак складу злочину. Казус являє собою самостійний вид психічного ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків.
Випадок (казус) та необережна форма вини: відмежування та відмінності
Існує необхідність розмежування випадку (казусу) та окремих видів необережної форми вини. На відміну від необережності, випадок характеризується відсутністю об’єктивного чи суб’єктивного критеріїв, або одночасною відсутністю цих двох критеріїв взагалі. При цьому, обов’язок чи повинність передбачення наслідків є об’єктивним критерієм («особа була повинна»), а можливість такого передбачення є суб’єктивним критерієм («особа могла»).
При встановленні факту наявності або відсутності об’єктивного критерію необхідно виходити з вимог законодавства, правил, інструкцій, положень, а також з загальноприйнятих норм людського спілкування. При встановленні факту наявності або відсутності суб’єктивного критерію, необхідно виходити як з індивідуальних якостей особи (вік, освіта, життєвий та професійний досвід, стан здоров’я тощо), так і з конкретних обставин та ситуації, у якій відбувалось діяння.
При необережності особа «могла та повинна була…», а при казусі «не повинна була або не могла…»