від лат. affectus – пристрасть, або душевне хвилювання; це внутрішнє сильне хвилювання людини, яке спонтанно виникає внаслідок суттєвого для неї психічного подразнення, швидко розвивається і в результаті призводить до звуження свідомості, послаблення самоконтролю та переходу від розумового керування до керування інстинктивного. У кримінальному праві наявність афекту має безпосереднє значення для визнанням особи обмежено осудною або неосудною взагалі. Афект у психіатрії розглядається через призму емоцій людини. Афект, згідно з позиції психіатрії, являє собою ніщо інше як дуже сильні та одночасно з цим, різькі емоції людини, а також переживання (наприклад, жах, лють, відчай та ін.).
Види афекту у кримінальному праві
Афект у кримінальному праві поділяють на два види: патологічний (див. Патологічний афект) та фізіологічний (див. Фізіологічний афект а також Стан сильного душевного хвилювання). Під патологічним афектом розуміється такий тимчасовий роз-лад психіки (див. Тимчасовий розлад психічної діяльності), при якому вона взагалі не здатна усвідомлювати значення своїх дій, та керувати ними, в результаті чого людина визнається неосудною (див. Неосудність). До таких осіб за кримнальним законодавством більшості країн застосовуються спеціальні заходи (у вітчизняному законодавстві – примусові заходи медичного характеру).
При фізіологічному афекті здатність усвідомлювати свої дії, а також керувати ними у особи залишається, хоча і знижується значною мірою. З огляду на це, фізіологічний афект не виключає кримінальної відповідальності особи за скоєне нею діяння.
