це згода двох або більше осіб у спільному вчиненні злочину. Наявність змови на вчинення злочину означає наявність у діях співучасників спільного умислу (див. Спільний умисел). Необхідно враховувати, що змова на вчинення злочину розглядається також як один з різновидів підготовчих дій, які спрямовані на вчинення злочину (див. Готування до злочину).
У зв’язку із цим, досягнення змови на вчинення злочину між декількома особами повинно розглядатись як готування до злочину й отримувати відповідну кваліфікацію. Відмічається, що змова на вчинення злочину може мати різноманітний характер, і виражатись у різний спосіб. У переважній більшості випадків, така змова є усною, коли співучасники узгоджують свої дії при спілкуванні – словесно (у зв’язку із чим, З.н.в.з. в окремих випадках називається узгодженістю).
Теорія кримінального права та судова практика, в той же час, не виключає й випадків наявності письмової згоди, наприклад, шляхом обміну записками, накресленням плану дій, чи іншою знаковою інформацією. Останнім часом широко розповсюджена змова на вчинення злочину за допомогою технічних систем передачі інформації (телефон, мережа Інтернет та ін.), при чому, не лише у випадках вчинення злочинів пов’язаних із використанням ЕОМ, але й у повсякденній практиці.
Рідше за все, зустрічається змова на вчинення, яка виражається у конклюдентних діях (див. Конклюдентні дії), наприклад, це може бути обмін жестами, рухами тощо. Необхідно враховувати, що в незалежності від способу передачі інформації, змова є обов’язковою ознакою співучасті у злочині.
