це термін який застосовується для позначення специфічного психічного стану особи (обмежена осудність), при якому під час вчинення злочину у винного була обмежена здатність усвідомлювати фактичний характер або суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними в силу розладу психічної діяльності або інших психічних аномалій, що не виключає кримінальну відповідальність та покарання.
Поняття зменшена осудність найчастіше використовується у кримінальному законодавстві країн Європи та світу (зокрема, Польщі, Чехії, Куби, Данії, Італії, Фінляндії, Угорщини, Німеччини, Швейцарії, Японії та ін.).
На території країн СНД найчастіше замість терміну зменшена осудність вживається термін «обмежена осудність». Зменшена осудність як і обмежена осудність систематично піддається критиці в наукових джерелах через об’єктивну відсутність конкретних критеріїв її визначення.
