це одиничні злочини, особливість конструкції яких полягає у наявності (тобто закріпленні у диспозиції кримінально-правової норми) різного психічного ставлення злочинця до різних наслідків свого діяння (наприклад, умисне знищення чужого майна шляхом підпалу – де злочинець умисно відноситься до знищення або пошкодження майна (найближчі наслідки) і необережно – до смерті людини (більш віддалені наслідки), або умисного відношення злочинця до самого факту злочинного діяння і необережністю – до настання злочинним наслідків (наприклад, умисне порушення правил безпеки на вибухонебезпечних об’єктах і необережне ставлення до настання в результаті цього смерті людини або інших тяжких наслідків).
Термін злочини з ускладненою суб’єктивною стороною часто використовується як синонімічний термін (в контексті поняття одиничного злочину) до термінів «Складна форма вини», «Подвійна форма вини» або «Змішана форма вини» та ін. (див. Складна форма вини).
