це неправомірне заподіяння шкоди нападникові, особою яка обороняється, при посяганні, яке щойно закінчилось або припинилось, за умови, якщо особа яка оборонялась реально усвідомлювала момент закінчення посягання та остаточність відвернення небезпеки.
Зміст
Запізніла оборона та час її винекнення
Необхідно враховувати, що час виникнення стану необхідної оборони та час вчинення суспільно небезпечного посягання можуть не збігатись, і це необхідно враховувати при встановленні факту запізнілої оборони (див. Стан необхідної оборони).
При вирішенні питання, чи не з запізненням застосовано оборону, слід виходити з того, що для особи, яка обороняється, за обставинами повинно бути очевидним, що в застосуванні засобів захисту відпала необхідність. Якщо таке переконання було відсутнє, і той, хто захищався, припускав помилку щодо необхідності продовжувати захист, то треба вважати, що він знаходився в стані необхідної оборони.
Запізніла оборона та судова практика
Для констатації факту наявності стану запізніла оборона необхідно врахувати, що з позиції судової практики, перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання, і тому не завжди подальші дії можуть бути розцінені як запізніла оборона.
У науковій літературі зазначається, що усвідомлення факту припинення або закінчення посягання особою, яка обороняється базується на суб’єктивному критерії оцінці, а тому припинення злочинних дій з боку нападника має бути настільки очевидним, щоб особа яка обороняється могла реально усвідомити і зрозуміти, що злочинне посягання припинене, небезпеки для нього більше не існує (М. Фомін).
Шкода, яка спричиняється при запізнілій обороні є неправомірною, а тому відповідальність за дії вчинені в стані запізніла оборона – настає на загальних підставах!
