це особливий різновид помилки, що має місце при заподіянні шкоди в стані уявної оборони (див. Уявна оборона), за якої, обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення. При вибачальній помилці при уявній обороні особа добросовісно впевнена, що діє в стані необхідної оборони, а тому, її дії прирівнюються до справжньої необхідної оборони (див. Необхідна оборона).
Відповідальність за шкоду заподіяну при вибачальній помилці в стані уявної оборони
Питання стосовно відповідальності за шкоду, заподіяну при вибачальній помилці при уявній обороні вирішується виходячи з того, чи була б визнана правомірною така шкода, в умовах наявності реального, дійсного посягання (тобто, при відсутності такої помилки).
При цьому, у випадку, якщо шкода заподіяна при вибачальній помилці при уявній обороні не була перевищена, відповідальність особи виключається взагалі, а у випадку, коли особа добросовісно помиляючись стосовно факту реального посягання, сприймаючи його за справжнє – перевищує межі захисту, вона повинна нести кримінальну відповідальність за перевищення меж необхідної оборони, тобто, лише за спеціальними статтями кримінального закону.
