це зброя (зокрема, всі види бойової, службової та цивільної зброї), в тому числі, виготовлена власноруч (саморобним способом), що конструктивно призначена для враження цілі на відстані, шляхом метання снарядів (куля, шрот), які приводяться в рух (отримують напрямок руху) миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші). Кримінально-правовим та кримінологічним аспектам вогнепальної зброї в Україні присвячені дисертаційні дослідження таких вчених як О. Клименко, Л. Кулик, Н. Міняйло, О. Сарнавський, С. Харитонов та ін. Поняття вогнепальна зброя вживається у чинному Кримінальному кодексі України.
Зміст
Вогнепальна зброя: види
Конструктивно, до вогнепальної зброї належать гвинтівки, карабіни, пістолети і револьвери, мисливські та спортивні рушниці, автомати і кулемети, міномети, гранатомети, артилерійські знаряддя і авіаційні гармати, а також інші види вогнепальної зброї незалежно від калібру. Крім того, до вогнепальної зброї відносяться також зразки історичної зброї.
Необхідно враховувати, що в деяких країнах світу законодавцем по-різному окреслено перелік різновидів вогнепальної зброї, за незаконне носіння якої настає кримінальна відповідальність (наприклад, за КК України, предметом незаконного носіння вогнепальної зброї законодавець не визнає гладкоствольну мисливську зброю взагалі, а за КК РФ кримінальна відповідальність за незаконне поводження з такою зброєю передбачена за окремою частино статті, хоча конструктивно, по-суті, така зброя є вогнепальною).
До вогнепальної зброї не відноситься пневматична зброя, стартові, сигнальні, газові та будівельні пістолети (револьвери), пристрої для відстрілу патронів, що споряджені гумовими або аналогічними метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а крім того і вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні чи освітлювальні засоби.
Кваліфікація окремих дій з вогнепальною зброєю
З точки зору кримінально-правової кваліфікації, в ряді випадків, в результаті перероблення зброї, що до цього не була вогнепальною, вона може бути такою визнана, якщо конструктивні зміни, що були внесені відповідають ознакам вогнепальної зброї (зокрема, враження цілі на відстані, метання снарядів, приведення снарядів в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду та ін.).
В окремих випадках, перероблення гладкоствольної зброї чи пристроїв для відстрілу патронів, що споряджені гумовими або аналогічними метальними снарядами несмертельної дії, ракетниць та іншої зброї, автоматично переводить її в розряд вогнепальної (незважаючи на кустарний спосіб перероблення), за незаконне носіння якої настає кримінальна відповідальність (наприклад, у випадку перероблення мисливської рушниці на «обріз», останній вважається вже не мисливською, а звичайною вогнепальною зброєю).
В чинному Кримінальному кодексі України передбачається відповідальність за незаконне поводження з вогнепальною зброєю у ст. 262, 263, 263-1 та 264.
Вогнепальна зброя як предмет злочину
Вогнепальна зброя найчастіше визнається законодавцем специфічним предметом цілої низки злочинів. Зокрема, у країнах колишнього СРСР та деяких країнах Європи, за викрадення, привласнення, вимагання та інші дії з вогнепальною зброєю передбачається відповідальність за окремими статтями (а не за статтями що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти власності), незважаючи на те, що вогнепальна зброя, по-суті, є майном (через те, що маючи матеріальні властивості і певну вартість, вона на відміну від іншого майна додатково наділена окремими небезпечними властивостями, що створюють потенційну загрозу для громадської безпеки, життя та здоров’я громадян).