це одна з ознак суб’єкта злочину (поряд з фізичною особою та осудністю), за якою в кожному окремому випадку визначається, чи є винна у вчинені певного діяння особа, суб’єктом відповідного злочину. Питання щодо встановлення віку кримінальної відповідальності в зарубіжних країнах вирішується різноманітним чином. Для країн колишнього СРСР, СНД та значної частини країн Європи, характерним є встановлення віку кримінальної відповідальності на рівні 16 років (тобто, особа підлягає кримінальній відповідальності з моменту, коли їй виповнилось шістнадцять років).
Водночас, аналіз кримінального законодавства зарубіжних країн показує, що в деяких з них, кримінальна відповідальність може наставати навіть у віці 7 років (наприклад, Швейцарія, Ірландія), або з моменту виповнення 10 років (наприклад, Австралія, Англія), або з 12 років (зокрема, Канада, Кіпр, Сан-Марино), із 13 років (зокрема, Франція, штати Нью-Йорк, Джорджія, Іллінойс у США).
Зміст
Занижений вік кримінальної відповідальності
Поряд із «загальним» віком кримінальної відповідальності, який встановлюється для більшості злочинів передбачених кримінальним законом, законодавець у більшості країн встановлює і «занижений» вік кримінальної відповідальності.
У країнах СНД він становить, наприклад, 14 років. На користь встановлення «заниженого» віку кримінальної відповідальності, у спеціальній літературі, наводять наступні аргументи:
- вже з чотирнадцяти років особа, як правило, має належний (достатній) рівень розвитку розуму, а також влансої свідомості, що вказує на можливість усвідомити суспільну небезпечність та протиправність окремих діянь (наприклад, таких як вбивство, крадіжка та ін.);
- суттєва розповсюдженість окремих діянь з поміж підлітків відповдіної вікової групи;
- значна суспільна небезпечність (тяжкість) таких злочинів, яку неможна проігнорувати.
З урахуванням наведених критеріїв, найчастіше, законодавець до злочинів з «заниженим» віком кримінальної відповідальності відносить найпоширеніші умисні насильницькі злочини та злочини проти власності, в тому числі поєднані з застосуванням насильства (зокрема, грабежі, розбої).
Завищений вік кримінальної відповідальності
У ряді випадків вік кримінальної відповідальності може бути також і «завищеним» у порівнянні до загального, адже окремі діяння може вчинити лише особа, якій виповнилось 18 років (це, наприклад, особи – суб’єкти так званих військових або службових злочинів, а також значної частини злочинів, які пов’язані з порушенням різноманітних правил безпеки, зокрема – на транспорті, вибухонебезпечних виробництвах та ін.).
Встановлюючи відповідний вік кримінальної відповідальності (як звичайний, так і занижений чи завищений), законодавець виходить з того, що особа по досягненню нею відповдіного віку досягає й достатнього рівня розвитку, при якому вона вже здатна усвідомлювати заборонність окремих діянь, їх характер та небезпеку в цілому. В окремих джерелах такий підхід називають «презумпцією», одночасно зазначається, що законодавець встановлюючи відповідний вік виходить з певної «презумпції».
Водночас, справедливо відмічається, що така «презумпція» не може бути наявною у всіх випадках, та розцінюватись однозначно, адже швидкість (темп) психічного розвитку у дітей та підлітків далеко не однакові, а сам розвиток протікає по-різному. Трапляються випадки, в тому числі й у судовій практиці, у яких можливе реальне, значне відставання особи, яке, тим не менш, не пов’язано з психічною хворобою, а через це не може і бути критерієм неосудності.
Враховуючи такі особливості в процесі розвитку підлітків, в зарубіжному кримінальному законодавстві (наприклад, Російська Федерація) зустрічається ряд застережень з цього приводу, що зводяться до наступного: якщо неповнолітній досягає віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, проте через відставання в психічному розвитку, який не зв’язаний з психічним захворюванням, був не здатний в повній мірі усвідомлювати фактичний характер та суспільну небезпечність власних дій або керувати ними, то він не може підлягати кримінальній відповідальності.
Визначення віку кримінальної відповідальності
З кримінально-правової точки зору, вік – розглядається як встановлений документально період життя людини. Через це, під час вирішення питання стосовно притягнення особи до відповідальності, вік неповнолітньої особи, повинен бути чітко встановлений за документами що підтверджують факт народження людини, а у разі, коли їх неможливо одержати (при відсутності), вік встановлюється на підставі відповідного висновку медичної експертизи. У кримінальному праві та вітчизняній судовій практиці застосовується наступне правило: особа вважається такою, що досягла відповідного віку, не в свій день народження, а лише починаючи з наступної доби після цього дня.
У тих випадках, коли вік неповнолітньої обвинуваченої особи визначається за даними судово-медичної експертизи, днем його народження вважається останній день року, що був вказаний експертом у висновку. При визначенні мінімальної та максимальної кількості років суд виходить з визначеного експертизою мінімального віку відповдіної особи.
Можливість зниження віку кримінальної відповідальності
У науковій літературі дедалі частіше виникають дискусії з приводу загального «зниження» віку кримінальної відповідальності, та його на межі 12 років (І. Козаченко, Б. Спасенніков та ін.), що аргументується акселерацією дітей на сучасному етапі. Одночасно з цим, такі погляди піддаються критиці, а в якості основного аргументу вказується на те, що встановлення конкретного заниженого віку кримінальної відповідальності є фікцією, адже не враховує психо-фізіологічних особливостей розвитку особи, а тому більш вдалим виходом може бути взагалі невстановлення нижньої межі віку кримінальної відповідальності за найбільш небезпечні та найпоширеніші злочини, вирішуючи це питання в кожному конкретному випадку за допомогою критеріїв, які власне, пропонується законодавчо закріпити.
