це умисне, протиправне позбавлення життя іншої людини. Вбивство є одним з найтяжчих злочинів, відповідальність за яке передбачається фактично у всіх кримінальних законах країн світу. З точки зору змісту поняття вбивста, існують різні погляди. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти вбивства досліджувались в Україні в дисертаціях таких вчених як С. Бережний, М. Валуйська, Г. Ганова, Б. Головкін, Н. Дідківська, А. Драгоненко, О. Зазимко, А. Керімов, М. Короленко, О. Лупіносова, В. Мамчур, Ш. Монгуш, Л. Остапенко, Н. Плисюк, О. Старко, О. Шигонін.
Зміст
Визначення поняття вбивства
Основну проблему у визначенні поняття вбивство становить психічне ставлення особи до спричинення смерті іншій людині, тобто з однієї точки зору вважається, що вбивство може бути як умисним, так і необережним, а з іншої, що вбивство, це саме умисне спричинення смерті іншій людині, в той час як для необережних випадків необхідно використовувати інші терміни, наприклад, «заподіяння смерті через необережність» (див. Заподіяння смерті через необережність).
Перша точка зору втілена в вітчизняному законодавстві та в законодавстві деяких країн (наприклад, Азербайджан), хоча часом і піддається критиці, друга втілена в кримінальному законодавстві окремих зарубіжних країн (наприклад, Російська Федерація).
Вбивство та заподіяння смерті: відмежування
У науковій літературі вказується, що у країнах англосаксонської правової сім’ї поділ між вбивством (англ. murder) і заподіянням смерті (англ. manslaughter) ставиться в залежність від ступеня винності особи, яка вчинила діяння (наприклад, людині, яка ненавмисно застрелила когось у результаті ігор зі зброєю, може бути інкриміновано вбивство, а тому хто в бійці заб’є іншу людину – заподіяння смерті).
Ознаки вбивства за кримінальним правом
Вбивство традиційно розглядають через наявність його основних ознак, деякі з яких носять дискусійний характер. У вітчизняному кримінальному праві, прийнято виділяти такі ознаки вбивства як: 1) протиправність (дає можливість відмежовувати вбивство від правомірних видів позбавлення життя людини); 2) винність (це означає, що особа під час вчинення злочину усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала настання шкідливих наслідків, бажала їх чи свідомо допускала їх настання); 3) позбавлення життя іншої людини (самогубство і замах на самогубство не становлять з точки зору кримінального законодавства злочинних діянь, тобто, кримінально караним визнається позбавлення життя іншої фізичної особи, незалежно від її віку, статі, соціального становища тощо).
