це один з різновидів виконавства (див. Виконавство), який характеризується сумісною (із залученням інших виконавців – суб’єктів відповідного злочину) діяльністю виконавця, з реалізації злочинного наміру співучасників, шляхом виконання об’єктивної сторони складу злочину. Співвиконавство виділяють у кримінальному праві поряд із безпосереднім (див. Безпосереднє виконавство) та посереднім (див. Посереднє виконавство) виконавством.
При співвиконавстві, виконавець під час виконання об’єктивної сторони складу злочину діє не одноособово, а разом з іншими суб’єктами злочину, при цьому, кожен із таких виконавців може вчинювати однотипні чи різнорідні дії, які так чи інакше повинні бути включені в об’єктивну сторону вчинюваного ними злочину. Наприклад, у випадку розбійного нападу один зі співвиконавців тримає жертву, інший погрожує ножем у горла, а останній – виймає мобільний телефон та гроші з кишені, при цьому, злочин вчинюється у співвиконавстві, а всі співучасники є співвиконавцями злочину (виконують однакову роль).
Необхідно враховувати, що окремих випадках, термін співвиконавство використовується в якості синонімічного до терміну «Проста співучасть» (див. Проста співучасть у злочині). Водночас, схожий на вимову термін «Співвиконавець» (див. Співвиконавець) може використовуватись і при складній співучасті (див. Складна співучасть у злочині), для позначення осіб – учасників злочину, які безпосередньо виконують об’єктивну сторону діяння, за змовою з іншими співучасниками (див. Види співучасників), для досягнення єдиного злочинного результату.
