або фактичний рецидив злочинів, розглядається у науковій літературі кримінологічного характеру, традиційно вважається поняттям більш «широким», ніж рецидив кримінально-правовий (або легальний) і передбачає вчинення особою повторного злочину незалежно від наявності факту судимості після її засудження чи іншого впливу кримінально-правового характеру.
Зміст
Наявність кримінологічного рецидиву злочинів
Водночас, існує точка зору, що кримінологічний рецидив злочинів наявний, в тому числі, й у випадках, коли особа просто вчинює новий злочин (тобто другий та всі подальші) навіть без її засудження за перший.
У кримінологічній літературі обґрунтовується точка зору про те, що кримінально-правове поняття рецидиву злочину, яке цілком прийнятне для кримінального законодавства і судової практики, виявляється недостатнім (вузьким) для потреб кримінологічної оцінки рецидиву (А. Закалюк та ін.).
Підстави визначення кримінологічного рецидиву злочинів
У науковій літературі зазначається, що кримінологічний рецидив злочинів ґрунтується на факті неодноразовості вчинення злочинного діяння й охоплює злочин, учинений особами:
- зі знятою чи погашеною судимістю;
- які мають судимість;
- що відбувають кримінальні покарання;
- до яких за раніше вчинений злочин покарання не застосовувалося з різних причин.
Таке розуміння кримінологічного рецидиву злочинів тісно пов’язане із поняттям рецидивної злочинності (див. Рецидивна злочинність) і має важливе значення для дослідження рецидивної злочинності як специфічного явища. Поряд із цим, необхідно зазначити, що окремі дослідники при дослідженні рецидивної злочинності виходять саме з кримінально-правового розуміння рецидиву злочинів (В. Батиргареєва).
