це термін, який найчастіше, у кримінальному праві розглядається в якості ідентичного до терміну «кримінальна політика» (див. Кримінальна політика). Кримінально-правова політика в Україні присвячені окремі дисертаційні дослідження таких вчених як А. Митрофанов та П. Фріс.
Зміст
Місце терміну “кримінально-правова політика” у кримінальному праві
Окремі прихильники використання терміну кримінально-правова політика вказують що саме він повинен застосовуватись для позначення відповідного поняття, а не термін «кримінальна політика» (П. Фріс), проте така точка зору піддається критиці (Н. Лопашенко).
Ті вчені які розглядають кримінально-правову політику не в якості ідентичного до «кримінальної політики» вказують, що кримінально-правова політика є частиною кримінальної політики (Б. Разгільдієв, Р. Трощенко).
У зв’язку із цим, кримінально-правова політика розглядається в двох аспектах: 1) як кримінальна політика, що реалізується виключно через норми кримінального права; 2) як кримінальна політика, яка реалізується через норми права взагалі. В останньому випадку виділяють також і кримінально-нормативну політику (див. Кримінально-нормативна політика), а це означає, що кримінально-правова політика є частиною кримінально-нормативної політики держави.
Кримінально-правова політика у широкому та вузькому значеннях
У науковій літературі окремі вчені пропонують розрізняти поняття кримінально-правова політика у широкому (як здійснення заходів щодо протидії злочинності засобами кримінальної репресії) та вузькому (як здійснення такої протидії засобами матеріального кримінального права) значенні, відмежовуючи їх одне від одного (А. Митрофанов).
Форми кримінально-правової політики
Обґрунтовується виділення трьох форм кримінально-правової політики в залежності від виду органу влади, який від імені держави її здійснює, зокрема: 1) правотворча, 2) інтерпретаційна та 3) правозастосовна (А. Митрофанов).
Рівні кримінально-правової політики
Крім того, вказується, що існують різні рівні кримінально-правової політики, зокрема: доктринальний, програмний, законодавчий, науковий, правовиконавчий та правозастосувальний (П. Фріс).
Напрями кримінально-правової політики
У науковій літературі на підставі групування об’єктів злочинних посягань, які, у свою чергу, встановлюються за рівнем значимості суспільних відносин, що ними регулюються, виділяють також і напрями кримінально-правової політики, зокрема: 1) кримінально-правова політика у сфері боротьби із злочинами проти основ національної безпеки; 2) кримінально-правова політика у сфері боротьби зі злочинами проти життя і здоров’я особи; 3) кримінально-правова політика у сфері боротьби зі злочинами проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; 4) кримінально-правова політика у сфері боротьби із злочинами проти власності та ін. (В. Борисов, П. Фріс).
