це одна з цілей покарання (див. Цілі покарання), яка полягає у певній відплаті винному за вчинений ним злочин.
Зміст
Кара як ціль покарання у кримінальнмоу праві
Саме необхідність відплати, кари винного історично і призвели до виникнення кримінального покарання в тому виді, в якому воно існує зараз. Кара починаючи з самого початку, і в більшості випадків, навіть на сьогоднішній день все ж таки залишається однією з найголовніших цілей покарання (це пов’язано хоча б з тим, що всі інші можуть бути і недосяжними стосовно певного кола осіб чи конкретної особи, або в певний історичний проміжок часу для суспільства в цілому).
Еволюція поняття кара та принципи
З початку зародження, кара базувалась на принципі таліону («око за око, зуб за зуб»), у відповідності до якого, міра покарання повинна відтворювати шкоду, яку було заподіяно злочином. Пізніше, відплата стала проявлятись у спричиненні злочинцеві тілесних, а в окремих випадках і моральних покарань. У сучасному кримінальному законодавстві багатьох країн кара хоча і визнається однією з цілей покарання, все ж таки, найчастіше, є лише відтворенням ідеї кари і на її застосування законом покладено суттєві обмеження.
Так, у всіх розвинених країнах світу заборонені тілесні покарання, а сама кара полягає в позбавленні певних прав або їх обмеженні у певної особи, яка засуджена за вчинення злочину. У тих же випадках, коли використовується принцип пропорційності, наприклад, у випадку призначення покарання за майнові злочини, він все одно має модифікований, обмежений вигляд.
Закріплення кари у кримінальному законодавстві
З точки зору закріплення можливих «варіантів» кари, необхідно відзначити, що у переважній більшості дана мета покарання реалізується шляхом обмеження волі, права на працю, права на заробітну плату, права на просування по службі та ін. права, або позбавлення волі (на певний строк або довічно), права власності (на певне майно – повністю чи частково) та ін.
Необхідність кари та її застосування
Застосування покарання з метою кари винного обумовлюється необхідністю захисту суспільства та задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого і суспільства в цілому (саме через це, багато авторів не розглядають кару як окрему мету покарання, а розглядають її в складі такої мети як «відновлення соціальної справедливості»).
З іншого боку, у кримінально-правовій літературі вказується, що визнання “кари” як мети покарання не зменшує визнання кари сутністю покарання, що є його істотною ознакою, сама ж кара, при цьому, виступає в двох іпостасях, що перебувають у діалектичній єдності. Як ознака покарання кара, знаходить своє вираження не лише в застосуванні покарання, а також й у санкції статті і відповідній нормі Загальної частини кримінального закону, де передбачений конкретний вид покарання, описані характерні його ознаки.
Справедливо вказується, що сам факт призначення покарання є істотним проявом його карального впливу, і в окремих випадках, саме призначення покарання є кара та справляє більш значний вплив на засудженого аніж безпосереднє його виконання. Вже під час призначення покарання певною мірою забезпечується задоволення почуття справедливості потерпілого і суспільства, проти яких вчинено злочин.
Каральний вплив та його тривалість
Разом із цим, каральний вплив в залежності від виду покарання може бути і різним за тривалістю, наприклад, у випадку призначення покарання у виді штрафу, для досягнення мети кара досить лише самого факту застосування цього покарання, його виконання, натомість у випадку призначення покарання у виді позбавлення волі – кара досягається саме тривалим виконанням цього покарання, і під час його виконання продовжує завдавати винному ті чи інші позбавлення і обмеження його прав та інтересів.
