має місце у тих випадках, коли особа одним діянням вчиняє два або більше різних самостійних злочинів без розриву у часі. Ідеальна сукупність злочинів є різновидом такої форми множинності злочинів (див. Множинність злочинів) як сукупність злочинів (див. Сукупність злочинів).
Зміст
Приклади ідеальної сукупності злочинів
Ідеальну сукупність злочинів можуть утворювати лише різнорідні діяння. Характерними прикладами ідеальної сукупності злочинів можуть виступати випадки вчинення особою отримання посадовою особою у виді хабара (неправомірної вигоди) наркотичних засобів або умисне вбивство особи шляхом підпалу будинку, де знаходився потерпілий, тощо.
В наведених прикладах однією дією особа вчиняє одночасно два злочини, передбачені різними статтями кримінального закону. При цьому, ідеальна сукупність злочинів може складатись як з двох, так і з трьох чи навіть більше злочинних діянь (наприклад, особа яка є адвокатом, зловживаючи довірою громадян під загрозою розголошення компрометуючих даних вимагає у них гроші начебто для передачі посадовим особам – де особа одночасно вчинює щонайменш три злочини: вимагання, шахрайство, підбурювання на давання неправомірної вигоди). Ідеальну сукупність злочинів необхідно відрізняти від сукупності реальної (див. більш докладно Реальна сукупність злочинів).
Різновиди ідеальної сукупності злочинів
У науковій літературі існують різні точки зору з приводу різновидів ідеальної сукупності. Зокрема, деякі вчені виділяють такі види як: 1) ідеальна сукупність злочинів, що посягають на різні об’єкти; та 2) ідеальна сукупність злочинів, що посягають на один і той же об’єкт (А. Яковлєв та ін.); інші вчені вказують на наявність: 1) проста ідеальна сукупність злочинів, що вчинена одним діянням, яке має разовий характер; та 2) складна ідеальна сукупність, що вчинена одним діянням, яке передбачає множинний характер рухів (триваючий характер діяння) (Т. Созанський та ін.).
Окремі дослідники пропонують розділяти однооб’єктну ідеальну сукупність злочинів на два види: 1) сукупність з однаковою (однорідною) формою вини; та 2) сукупність з різною (різнорідною) формою вини (В. Малков).
Випадки відсутності ідеальної сукупності злочинів у практиці
Кримінально-правова доктрина та судова практика виходять з того, що ідеальна сукупність злочинів відсутня у наступних випадках: а) якщо одне з діянь виступає як етапу реалізації або складової частини іншого, більш небезпечного діяння (наприклад, заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження при розбої – поглинається складом розбою, оскільки виступає однією з ланок процесу насильницького вилучення майна); b) якщо в діянні присутні ознаки різних кваліфікованих складів одного і того ж злочину; с) якщо в діянні присутні ознаки кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу одного і того ж злочину (в такому випадку діяння повинно кваліфікуватись за тією нормою, яка передбачає найбільш суворе покарання, проте в підсумковому процесуальному документі повинно бути зазначено й інші кваліфікуючі ознаки).
Ідеальна сукупність злочинів та конкуренція криміанльно-правових норм: відмінності та ознаки
Необхідно розрізняти ідеальну сукупність злочинів та конкуренцію кримінально-правових норм (див. Конкуренція кримінально-правових норм). Ідеальна сукупність злочинів відрізняється тим, що: а) за ідеальної сукупності вчиняється не один, а два чи більша кількість злочинів, кожен з яких підпадає під ознаки окремої статті кримінального закону (в той же час, при конкуренції норм вчиняється один злочин, охоплюваний ознаками різних статей кримінального закону, однак при цьому підлягає застосуванню лише одна норма, що найбільш повно відображає специфіку, особливості вчиненого); b) за ідеальної сукупності у кваліфікації обов’язково фігурують дві чи більша кількість статей кримінального закону, залежно від того, скільки злочинів містить діяння винного.
