Громадський порядок, в загальному виді, розуміють як урегульовану правовими та соціальними нормами систему суспільних відносин, яка забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя, здоров’я, честі та гідності, дотримання норм суспільної моралі. Існують різноманітні погляди на поняття громадський порядок, проте умовно їх можна розділити на розуміння громадського порядку у «широкому» та «вузькому» розумінні.
Зміст
Громадський порядок у “широкому” розумінні
У кримінально-правовій та кримінологічній під громадським порядком у «широкому» значенні розуміють: 1) весь лад, всю систему громадських відносин, існуючих в суспiльствi, що організовується i підтримується в державі (О. Горбунова); 2) врегульовану юридичними нормами i правилами співжиття сукупність громадських вiдносин, що склалися в державi i ставлять за мету подальший розвиток i укріплення цих відносин (М. Наклович); 3) сукупнiсть вiдносин, що регулюються правом, нормами i правилами співжиття (В. Ткаченко).
Громадський порядок у “вузькому” розумінні
Поряд із цим, у науковій літературі обґрунтовується точка зору, що визначення громадського порядку у широкому значенні є неконкретним, носить надто загальний характер, з нього не видно, які ж сторони суспільного життя, який порядок відносин мiж людьми потрібно захищати (І. Даньшин).
У «вузькому» розумінні, в науковій літературі, громадський порядок розглядється як: 1) вiдносини, що створюють в державi стан спокою i безпеки, складають систему вольових суспiльних відносин (О. Горбунова); 2) система взаємовідносин, що встановились в суспiльствi мiж громадянами, що регламентується не лише нормами права, але й нормами моралi i забезпечує здiйснення державними i громадськими органiзацiями та всiма громадянами своїх прав, захист їх законних iнтересiв i виконання ними своїх обов’язкiв (М. Єфремов); 3) стан суспільних відносин, який гарантує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей, включаючи зовнішні умови нормального функціонування приватних, громадських і державних об’єднань, дотримання прийнятих у суспільстві правил і норм поведінки, а також принципів користування матеріальними благами (В. Горбачевський); 4) стан суспільних відносин, який забезпечує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей (В. Навроцький).
Громадський порядок як об’єкт злочину
Громадський порядок є родовим об’єктом ряду злочинів передбачених у КК більшості країн світу. Громадський порядок є основним безпосереднім об’єктом ряду злочинів за КК України, посягання на який (порушення) тягне кримінальну відповідальність. Криміналізація порушення громадського порядку, обумовлена тим, що порядок поведінки в громадських місцях людей передбачає наявність писаних та неписаних (моральних, звичаєвих) правил поведінки, яких слід дотримуватися як при наявності, так і при відсутності людей.
Такі правила охоплюють необхідність виконання вимог представників влади та інших осіб, не перешкоджання нормальній діяльності різних установ, закладів, а також праці, відпочинку громадян тощо. Поряд із цим, слід звернути увагу, що попри існуючі точки зору, в кримінально-правовому розумінні громадський порядок не може розглядатися як урегульована нормами права і правилами гуртожитку сукупність суспільних відносин, які включають до себе усі сторони діяльності людей, усі сфери людських відносин.
Громадський порядок охоплює тільки такі суспільні відносини, які мають соціальне значення. Це означає, що злочини проти громадського порядку спрямовані саме на існуючи в суспільстві відносини між людьми з приводу взаємної поваги, свободи, честі, гідності та особистої недоторканності.
Таким чином, у кримінальному праві, громадський порядок розглядається у «вузькому» змісті, в силу того, що серед людських відносин є такі які не входять в поняття громадського порядку (наприклад, окремі сторони приватного життя громадян, індивідуальне спілкування людей, симпатії, антипатії тощо).
