це сукупність емоцій і переживань, які були в особи під час вчинення нею злочину. Не існує єдиної точки зору на питання місця емоційного стану, зокрема такий стан розглядається в одних випадках, як ознака суб’єкта злочину, а в інших, як ознак суб’єктивної сторони злочину (це найбільш поширена точка зору).
Поняття емоційний стан у кримінальному праві
Така дискусія має підґрунтя і зумовлюється тим, що з емоційним станом пов’язується як можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними (тобто осудність як ознака суб’єкта злочину), так і можливість усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачення наслідків та вольове ставлення до них (тобто наявність вини). При цьому, кримінально-правове значення має тільки надзвичайно сильне короткочасне емоційне збудження, зокрема, спалах таких емоцій, як страх, гнів, лють, відчай, які пов’язуються з порушенням вольового контролю за власними діями – афект (див. Афект).
Таким чином, емоційний стан розглядається у кримінальному праві лише у випадках, коли він представлений станом сильного душевного хвилювання (див. Фізіологічний афект), який наявний у випадках вчинення умисного вбивства та умисного тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання.
В інших злочинах, емоційний стан лежить за межами їх складів і тому не може прямо впливати на кваліфікацію вчиненого.
