це одне зі спеціальних питань відповідальності за співучасть (див. Спеціальні питання відповідальності за співучасть), яке виокремлюється кримінально-правовою теорією та судовою практикою, та полягає у тому, що виконавець злочину вчинює такі злочинні дії, які не охоплюються ані прямим, ані непрямим умислом співучасників злочину, які приймають участь у виконанні об’єктивної тсорони відповідного діяння. Самостійні дії виконавця, які утворюють ексцес, обов’язково повинні мати власне юридичне значення (не буде, наприклад, ексцесу виконавця у випадках, коли виконавець вчинює крадіжку вдень, а не вночі як домовлялись співучасники, або якщо виконавець вчинює вбивство не з вогнепальної зброї, а застосовує ніж, адже у наведених прикладах не містяться обставини, що змінюють характер скоєного).
Зміст
Причинний зв’язок при ексцесі виконавця
При ексцесі виконавця, між діями співучасників та діями виконавця відсутній причинний зв’язок, а виконавець своїми діями фактично змінює зміст умислу, що призводить і до втрати суб’єктивного зв’язку між співучасниками. Інакше кажучи, при ексцесі виконавця, він вчинює такі дії, які явно виходять за межі домовленості (див. Змова на вчинення злочину), яка відбулася між співучасниками злочину. При цьому, співучасники, що разом із виконавцем беруть участь у вчиненні відповідного діяння, не передбачають, не бажають та й не допускають вчинення тих злочинних дій, які вчинює виконавець при наявності в своїх діях ексцесу.
Враховуючи, що з пануючою у доктрині кримінального права точкою зору, співучасть можлива лише при умисних злочинах, слід акцентувати увагу на тому факті, що за злочинні наслідки, які розглядаються у якості ексцесу, інші співучасники діяння не повинні нести відповідальності навіть у тих випадках, коли вони припускали потенційну можливість їх настання, тобто у випадках, коли ексцес виконавця охоплювався їх необережною формою вини.
У тих же випадках, коли особа підбурює виконавця злочину до вчинення діяння з неконкретизованим умислом, вона повинна нести відповідальність за шкоду, яка є найбільшою з тієї, що охоплювалася її умислом, тобто – за шкоду, що була фактично заподіяна. Характерним прикладом ексцесу виконавця може бути ситуація, коли пособник та підбурювач просять виконавця побити потерпілого щоб його «провчити», а виконавець, в свою чергу, вбиває жертву шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень (тобто, виходить за межі домовленості, задуманого та обговореного).
Ексцес співучасників та ексцес виконавця
Окрім ексцесу виконавця, у науковій літературі існують спроби виокремити та обґрунтувати ексцес інших видів співучасників – пособників, підбурювачів та організаторів, однак дані питання носять дискусійний характер (див. більш докладно Ексцес співучасника).
Види ексцесу виконавця у кримінальному праві
У кримінально-правовій доктрині, розглядають два види ексцесу виконавця: 1) ексцес виконавця кількісний (див. Кількісний ексцес виконавця); та 2) ексцес виконавця якісний (див. Якісний ексцес виконавця). Зустрічається також і виділення кількісно-якісного ексцесу виконавця, проте така точка зору підтримується не всіма вченими й не становить окремої наукової чи практичної цінності (це одночасне поєднання двох «класичних» видів).
Виділення названих різновидів ексцесів виконавця має не стільки теоретичне, скільки практичне значення. В залежності від конкретного виду ексцесу виконавця – змінюється кримінально-правова оцінка вчиненого виконавцем діяння. Водночас, в незалежності від того, який саме ексцес мав місце, інші співучасники у будь-якому випадку не несуть відповідальності за дії виконавця, бо його діяльність виходить за межі спільного умислу. Відповідальність співучасників настає з урахуванням наявної на момент вчинення між ними та виконавцем змови, або по іншому – за той злочин, що було задумано та сплановано.
