Бездіяльність, як ознака складу злочину – це суспільно небезпечна і протиправна, вольова пасивна поведінка, що виражається в не вчиненні суспільно корисної дії, яку особа могла і повинна була вчинити в силу покладених на неї правових обов’язків. Бездіяльність є формою суспільно небезпечного діяння (поряд з дією), є обов’язковим елементом (ознакою) складу будь-якого злочину, та розглядається в контексті поняття “діяння”.
Зміст
Бездіяльність та дія
Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною, зокрема, при бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Невід’ємною властивістю бездіяльності визнається наявність не морального, а правового обов’язку особи діяти певним чином у конкретній ситуації. Такий обов’язок може випливати з: 1) вимог чинного законодавства (наприклад, обов’язок свідка давати показання або обов’язок нести військову службу); 2) законного наказу чи розпорядження (наприклад, військового начальника); 3) професійних обов’язків; 4) договору (наприклад, з цивільного договору довічного утримання випливає обов’язок піклуватись про відчужувача житла, і його смерть через невиконання цього обов’язку тягне кримінальну відповідальність, або обов’язок осіб, які на правових засадах здійснюють виховання малолітніх дітей або нагляд за ними, – нянь, гувернанток та ін.); 5) попередньої поведінки особи (наприклад, завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для житті стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, вчинене тим, хто сам поставив потерпілого у такий стан через).
Кримінальна відповідальність за бездіяльність
Кримінальна відповідальність за бездіяльність настає лише за таких умов: 1) на особу було покладено спеціальний обов’язок вчинити активні дії, якими було б відвернено настання суспільно небезпечного наслідку; 2) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти заподіянню суспільно небезпечних наслідків.
Приклади бездіяльності в конкретних складах злочинів
Бездіяльність так само як і дія, може проявитися в одиничному акті не вчинення особою конкретної дії, яку вона повинна була і могла вчинити, так і може являти собою кілька актів пасивної поведінки (наприклад, при службовій недбалості особа неодноразово не виконує покладені на неї обовязки). Крім того, бездіяльність може відбуватися як одномоментно, так і протягом певного, тривалого проміжку часу при триваючих злочинах (наприклад при ухиленні від сплати аліментів на утримання дітей). У науковій літературі вказується, на існування так званої «змішаної бездіяльності» (М. Бажанов, В. Навроцький та ін.), яка поєднується з дією і не має самостійного кримінально-правового значення.
У таких випадках, активні дії виступають способом вчинення злочину у формі бездіяльності, однак об’єктивну сторону злочину утворює саме бездіяльність (наприклад, ухилення від сплати податків шляхом заниження об’єкта оподаткування, або ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів тощо).
