це суспільно небезпечна, протиправна, вольова пасивна поведінка, яка знаходить своє вираження в утриманні від вчинення суспільно корисної дії, яку людина могла та повинна була вчинити через покладені на неї правові обов’язки.
Зміст
Місце бездіяльності у кримінальному праві
Бездіяльність у кримінальному праві розглядається поряд із дією (див. Дія) в якості однієї з можливих форм суспільно небезпечного діяння. За своїми юридичними та соціальними властивостями, бездіяльність тотожна дії, є суспільно небезпечною, протиправною, та розглядається як вольовий, свідомий акт поведінки людини. Поряд з цим, бездіяльність відрізняється зовнішньою стороною (фізичною) від дії. Так, при бездіяльності особа утримується від вчинення певної дії, яку вона повинна була та могла вчинити за певних, конкретних умов задля попередження спричинення шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом.
Кримінально-правова природа поняття бездіяльінсть
Невід’ємною властивістю бездіяльності визнається наявність не морального, а саме правового обов’язку особи діяти відповідним чином в конкретно визначеній ситуації. Обов’язок діяти певним чином, в контексті бездіяльності, може виникати на таких підставах:
- вимог чинного законодавства (наприклад, обов’язок свідка давати показання або обов’язок нести військову службу);
- законного наказу чи розпорядження (наприклад, військового начальника);
- професійних обов’язків;
- договору (наприклад, з цивільного договору довічного утримання випливає обов’язок піклуватись про відчужувача житла, а його смерть через невиконання цього обов’язку тягне настання кримінальної відповідальності, або обов’язок осіб, які на правових засадах здійснюють виховання малолітніх дітей або нагляд за ними, – нянь, гувернанток та ін.);
- попередньої поведінки особи (наприклад, завідоме залишення особи без допомоги, якщо ця особа перебуває у небезпечному для її житті стані, якщо вона не має можливості вжити заходів до збереження власноруч, вчинене тим, хто сам поставив у такий стан потерпілого).
Незважаючи на можливість притягнення особи за пасивну вольову поведінку до кримінальної відповідальності, остання може наставати у випадку бездіяльності лише за сукупності таких умов:
- на відповідну особу покладався спеціальний обов’язок щодо вчинення активних дій, якими б було попереджене настання відповідних суспільно небезпечних наслідків;
- у відповідної особи в певній ситуації була наявна можливість вчинити відповідні дії активного характеру, які б призвели до відвернення настання суспільно небезпечних наслідків.
Приклад бездіяльності у кримінальному праві
Так само як і дія, бездіяльність може проявлятись як в одиничному акті утримання від вчинення певних, конкретних дій (чи дії) людиною, які вона була повинна вчинити, та мала відповідну можливість, так і в кількох актах поведінки особи, що мають пасивний характер. Характерним прикладом останньої, можна вважати систематичне невиконання службовою особою своїх посадових обов’язків – у випадку службової недбалості).
Крім того, бездіяльність може відбуватися як одномоментно, так і протягом відповідного проміжку часу, що має тривалість, розтягнутість в часі – у випадку наявності триваючих злочинів (класичний приклад – ухилення особи від сплати аліментів).
Змішана бездіяльність у кримінальному праві
У науковій літературі вказується, на існування так званої «змішаної бездіяльності» (М. Бажанов, В. Навроцький та ін.), яка конструктивно поєднується з дією й не має самостійного кримінально-правового значення. У випадках змішаної бездіяльності, дії особи, що мають активний характер виступають лише в якості способу вчинення відповідного злочину, в той час як його об’єктивна сторона утворюється саме бездіяльністю.
Характерним прикладом змішаної бездіяльності є ухилення особи від сплати податків, шляхом заниження об’єкта оподаткування, або ж ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом заподіяння шкоди самому собі, імітації захворювання, підроблення документів та ін.
