у кримінальному праві та кримінології вважається одним з найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки, що полягає в організації озброєної банди (див. Банда), або участі у такій банді, чи навіть в нападі, який вчинюється такою бандою. Такий склад злочину бандитизм передбачається майже у всіх КК країн СНД, однак склад бандитизму рідко зустрічається у КК країн Європи, де без сукупності з бандитизмом кваліфікуються лише відповідні дії учасників (наприклад, грабіж, розбій вчинені групою тощо).
Вважається, що бандитизм своїм корінням сягає у давні часи. Як зазначає ряд дослідників (С. Лопатін, Р. Чорний та ін.) у кримінальному праві Росії в XIX та на початку ХХ ст. існувало таке поняття, як зграя, що за своєю суттю цілком дублювало банду в сучасному розумінні.
Зміст
Історія терміну “Бандитизм” в кримінальному праві
Виокремлення та становлення самого терміну бандитизм у правовому полі на території СНД пов’язується з Декретом ВНК від 20.07.1918р. «Про суд». Поряд із цим у Декреті ВЦВК від 20.06.1919 р. «О изъятии из общей подсудности в местностях, объявленных на военном положении» бандитизм визначався «як участь у зграї, організованій для вбивств, розбоїв та грабунків, пособництва і приховування». Згідно зі ст.77 КК РРФСР 1960р. бандитизмом визнавалась «організація озброєних банд з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а так само участь у таких бандах і у вчинюваних ними нападах». Проведені дослідження обґрунтовано дозволяють стверджувати, що значне поширення бандитизму притаманне суспільству під час нестабільності в його соціальноекономічному й політичному розвитку, а тому цілком природно спостерігається різке збільшення фактів Б. після Жовтневої революції, Великої Вітчизняної війни, а також з кінця 80-х та в 90-х роках ХХ ст. В Україні, проблематика Б. досліджувалась у дисертаційних дослідженнях таких вчених як І. Іваненко, І. Радіонов, Р. Чорний.
Поняття бандитизму за Кримінальним кодексом
У вітчизняному крим. прав. бандитизмом визнається організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.
Відповідно, об’єктивну сторону бандитизму утворює скоєння трьох альтернативних дій: 1) організація банди; 2) участь у такій банді; 3) участь в окремому нападі, вчинюваному бандою. Для бандитизму, в вітчизняному кримінальному законодавстві, характерна виключно умисна форма вини, та обов’язкова наявність спеціальної мети – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.
Винні особи, при цьому, повинні реально усвідомлювати, що їх діяльність пов’язана з бандою, а крім того – розуміти свою конкретну роль в такій банді.
