Поняття «злочинне діяння» – основне для будь-якої правової системи, однак більшість кримінальних кодексів його не визначає. У Кримінальному кодексі України (далі – КК) поняття «злочин» пояснюється як «…передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину». [1]
В кримінальному праві воно є універсальною і фундаментальною категорією, адже лежить в основі змісту всіх кримінально-правових норм та інститутів як Загальної, так і Особливої частини КК і дозволяє відмежовувати злочин від інших правопорушень.
Зміст
Особливості поняття злочину
Частина 1 ст. 11 КК дає загальне визначення поняття злочину, яке містить у собі сукупність ознак, обов’язкових для будь-якого конкретного злочину, а саме:
Діяння – дія (активна поведінка) або бездіяльність (пасивна поведінка);
Суспільна небезпечність діяння – діяння або заподіює шкоду суспільним відносинам, які охороняються кримінальним правом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди;
Винність – психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння та його наслідків, виражене у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість);
Вчиняється виключно суб’єктом злочину (фізичною осудною особою, яка вчинила злочин у віці з якого може наставати кримінальна відповідальність) [2, c.36-37].
Детально розглянувши сутність та ознаки поняття «злочину» у кримінальному законодавстві України, доцільно провести порівняння та встановити, чи співпадають поняття злочинів, що визначаються у вітчизняному та зарубіжному кримінальному законодавстві.
Поняття злочину за законодавством країн світу
Нормативне визначення на сьогодні існує, наприклад у КК ФРН, Іспанії, Швейцарії, КНР і деяких інших державах.
Так, діючий КК ФРН також закріплює формальне визначення злочинного діяння. У параграфі 11, що роз’яснює зміст деяких термінів, які використовуються в Кримінальному кодексі, законодавець дає таку характеристику цьому виду правопорушення: «Протиправне діяння – тільки таке, що утворює склад діяння передбачений кримінальним законом» [3].
У КК Швейцарії злочин визначений як таке злочинне діяння, за яке особа підлягає покаранню у вигляді каторжної в’язниці. Проступок – це діяння, «за яке наступає покарання в’язницею як тяжке» [4].
Нетрадиційно визначається злочинне діяння в КК Іспанії. Згідно з законодавчим визначенням злочинами і проступками визнаються «карані за законом дії або бездіяльність, здійснені умисно або необережно» [5].
Класовим підходом відрізняється визначення злочину, що міститься в КК КНР. За визначенням, «всі діяння, що завдають шкоду державному суверенітету, територіальної цілісності і спокою, спрямовані на розкол держави, підривають владу народно-демократичної диктатури, усувають соціалістичний лад, порушують громадський і економічний порядок, приватну або колективну власність трудящих мас, роблять замах на особисту власність громадян, їх особисті, демократичні та інші права, а також інші, що завдають шкоду суспільству діяння, за які в цьому Кодексі передбачено кримінальне покарання є злочинами» [6].
Висновки
Отже, поняття злочинного діяння за кримінальним правом зарубіжних країн, як правило, включає дві взаємопов’язані ознаки: протиправність і загрозу покаранням. Саме вони, на думку багатьох іноземних правознавців, виключають його спірність.
Проаналізувавши все вищесказане, можна дійти висновку, що поняття «злочин» у Кримінальному праві України, висвітлено більш повно та зрозуміло, ніж у Кримінальних кодексах зарубіжних країн. У КК України, при розкритті змісту цього поняття є чітко зазначені ознаки, що є вичерпними. Також, на нашу думку, треба звернути увагу на те, що тлумачення даного визначення залежить від правового режиму держави (наприклад, існують певні відмінності між КК КНР, ФРН та України).
Таким чином, можна дійти висновку, що вітчизняна кримінально-правова доктрина та законодавство знаходяться на достатньому рівні розвитку.
Література
- Кримінальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131, зі змінами та доповненнями
- Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т.1: Загальна частина/ Ю.В. Баулін, В.П. Борисова, В.І. Тютюгін та ін. – 2013. – 376 с.
- Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. к.ю.н. А.В. Серебренниковой. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 208 с.
- Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. к.ю.н. А.В. Серебренниковой. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 350 с.
- Уголовный кодекс Испании / пер. с исп. В.П. Зыряновой, Л.Г. Шнайдер. – М.: Издательство Зерцало, 1998. – 218с.
- Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / Под ред. А. И. Коробеева, пер. с китайского Д. В. Вичикова. СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
