Поняття «злочинне діяння» – основне для будь-якої правової системи, однак більшість кримінальних кодексів його не визначає. У Кримінальному кодексі України (далі – КК) поняття «злочин» пояснюється як «…передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину». Воно є універсальною і фундаментальною категорією, адже лежить в основі змісту всіх кримінально-правових норм та інститутів як Загальної, так і Особливої частини КК і дозволяє відмежовувати злочин від інших правопорушень.
Частина 1 ст. 11 КК дає загальне визначення поняття злочину, яке містить у собі сукупність ознак, обов’язкових для будь-якого конкретного злочину, а саме: Діяння – дія (активна поведінка) або бездіяльність (пасивна поведінка); Суспільна небезпечність діяння – діяння або заподіює шкоду суспільним відносинам, які охороняються кримінальним правом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди; Винність – психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння та його наслідків, виражене у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість); Вчиняється виключно суб’єктом злочину (фізичною осудною особою, яка вчинила злочин у віці з якого може наставати кримінальна відповідальність).
Досліджуючи Кримінальні кодекси зарубіжних країн можна дійти висновку, що нормативне визначення поняття «злочину» на сьогодні існує, наприклад у ФРН, Іспанії, Швейцарії, КНР і деяких інших держав. Так, діючий КК ФРН також закріплює формальне визначення злочинного діяння. У параграфі 11, що роз’яснює зміст деяких термінів, які використовуються в Кримінальному кодексі, законодавець дає таку характеристику цьому виду правопорушення: «Протиправна дія – тобто тільки така, що утворює склад діяння передбачений кримінальним законом».
У КК Швейцарії злочин визначений як таке злочинне діяння, за яке особа підлягає покаранню у вигляді каторжної в’язниці. Проступок – це діяння, «за яке наступає покарання в’язницею як тяжке». Нетрадиційно визначається злочинне діяння в КК Іспанії.
Згідно з законодавчим визначенням, злочинами і проступками визнаються «карані за законом дії або бездіяльність, здійснені умисно або необережно». Класовим підходом відрізняється визначення злочину, що міститься в КК КНР.
За визначенням, «всі діяння, що завдають шкоду державному суверенітету, територіальної цілісності і спокою, спрямовані на розкол держави, підривають владу народно-демократичної диктатури, усувають соціалістичний лад, порушують громадський і економічний порядок, приватну або колективну власність трудящих мас, роблять замах на особисту власність громадян, їх особисті, демократичні та інші права, а також інші, що завдають шкоду суспільству діяння, за які в цьому Кодексі передбачено кримінальне покарання є злочинами».
Таким чином, поняття злочинного діяння за кримінальним правом зарубіжних країн, як правило, включає дві взаємопов’язані ознаки: протиправність і загрозу покаранням. Саме вони, на думку багатьох іноземних правознавців, виключає його спірність.
Проаналізувавши все вищесказане, можна дійти висновку, що поняття «злочин» у Кримінальному праві України, висвітлено більш повно та зрозуміло, ніж у Кримінальних кодексах зарубіжних країн. У КК України при визначенні цього поняття подаються чітко зазначені ознаки, які є вичерпними, і це, на нашу думку, свідчить про достатньо високий рівень розвитку вітчизняного законодавства та надає низку переваг у правозастосовній сфері.
