Якімець Т.І. Крайня необхідність за кримінальним правом України : автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Т.І. Якімець / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2008. – 16 с.
[su_button url=”http://crimpravo.com/wp-content/uploads/2017/01/YAkimets-T.I.-Krajnya-neobhidnist-za-kriminalnim-pravom-Ukrayini.pdf” style=”soft” background=”#fc0400″ size=”5″ radius=”5″ icon=”icon: cloud-download”]Завантажити PDF[/su_button][su_spacer]
Анотація до автореферату
Дисертація Якімець Т.І. присвячена дослідженню крайньої необхідності в кримінальному праві України.
У роботі відзначається, що крайня необхідність є певним несприятливим для особи збігом обставин, що спонукає його до захисту особистих чи інших охоронюваних кримінальним законом інтересів шляхом заподіяння шкоди інтересам третіх осіб. Розглядаючи юридичну і соціальну природу діяння, вчиненого в умовах крайньої необхідності, дисертант приходить до висновку, що за своєю природою дане діяння є антиподом злочину і не має з ним жодного загальної ознаки. Таке діяння небезпідставно визнається в літературі переважно соціально корисним.
На думку Якімець Т.І., стан крайньої необхідності породжується готівковій та реальною небезпекою, яка може виходити з різних джерел. Особлива увага в роботі приділяється фізичному і психічному насильству як джерела небезпеки. Обґрунтовується висновок про відсутність необхідності виділення такого насильства в самостійне обставина, що виключає злочинність діяння.
У дослідженні Якімець Т.І. вказується, що захист правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності може здійснюватися як дією, так і бездіяльністю, будь-яким здатним віддавати звіт своїм діям фізичною особою, незалежно від віку.
Якімець Т.І. відзначається, що в КК України 2001 вперше визначено поняття перевищення меж крайньої необхідності, під яким розуміється умисне заподіяння шкоди, більшого від ФБР запобігло. Обґрунтовується висновок про недостатність норми, яка передбачає пом’якшень покарання за злочин, вчинений з перевищенням меж крайньої необхідності (п. 8 ч. 1 ст. 66 КК України).
На основі проведеного дослідження Якімець Т.І. пропонується внести ряд змін і доповнень в чинне кримінальне законодавство, спрямованих на вдосконалення інституту крайньої необхідності. Зокрема, вноситься пропозиція про законодавче закріплення поняття “уявна крайня необхідність”.
У роботі вона розуміється як стан, при якому особою заподіюється шкода правоохоронюваним інтересам для запобігання заподіянню шкоди рівноцінним або більш цінним інтересам, коли в реальності небезпеки таким інтересам не існувало і особа сумлінно помилявся в її дійсності, а обстановка, яка склалася, давала достатньо підстав думати , що небезпека об’єктивно існує.