Шеховцова Л.І. Емоційний стан особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України : Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л.І. Шеховцова / Акад. адвокатури України. – К., 2007. – 19 с.
[su_button url=”http://crimpravo.com/wp-content/uploads/2017/01/SHehovtsova-L.I.-Emotsijnij-stan-osobi-yaka-vchinila-zlochin-za-kriminalnim-zakonodavstvom-Ukrayini.pdf” style=”soft” background=”#fc0400″ size=”5″ radius=”5″ icon=”icon: cloud-download”]Завантажити PDF[/su_button][su_spacer]
Анотація до автореферату
Дисертація Шеховцова Л.І. є комплексним науковим дослідженням на монографічному рівні емоційного стану особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України. У роботі обґрунтовано актуальність і важливість розгляду питань емоційного стану особи для кримінально-правової науки і його значення для правозастосовчої діяльності. Кримінально-правове значення мають лише емоції суб’єкта, які існували саме під час вчинення злочину.
Емоції, які виникають у винної особи вже після скоєння злочину, не є ознакою суб’єктивної сторони складу злочину і тому не впливають на кваліфікацію скоєного, але можуть мати самостійне кримінально-правове значення (наприклад, діяльне і щире каяття, обумовлені жалем з приводу скоєного злочину) , і в цьому аспекті можуть бути враховані при індивідуалізації покарання.
Шеховцовою Л.І. визначено стан наукової розробки проблем емоційного стану особи, яка вчинила злочин, в кримінально-правовій доктрині, з’ясовано місце емоційного стану особи в системі ознак суб’єктивної сторони складу злочину. Так, в науці існують три підходи щодо місця емоційного стану особи в системі ознак суб’єктивної сторони складу злочину: згідно першого, емоційний стан особи взагалі не входить в ознаки суб’єктивної сторони, а має значення лише для окремих злочинів з привілейованим складом, які відбуваються в стані афекту або взагалі відноситься до ознак суб’єкта злочину; згідно другого, емоційний стан (як і мотиви і мета) не є самостійним ознакою суб’єктивної сторони, а входить в неї через провину як її компонент; третій підхід розглядає емоційний стан особи як факультативний ознака суб’єктивної сторони злочину, яке має кримінально-правове значення, впливаючи на ступінь провини і кваліфікацію скоєного лише в окремих випадках. Цю позицію поділяє більшість українських вчених.
Визначено особливості встановлення емоційного стану особи в процесі кваліфікації злочинів, визначено поняття та сутність кожного виду емоційного стану особи. У структуру емоційного стану особи входять наступні елементи: 1) емоція, як основа або первинний модуль емоційного стану особи; 2) обставини, у зв’язку з якими виникає така емоція. Законодавець вказує на такі обставини, які мають кримінально-правове значення: протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа з боку потерпілого; 3) реакція особи (емоційна розрядка) на обставини, які викликали у особи це стан. Виділяються наступні види емоційного стану особи: 1) афект; 2) стрес; 3) фрустрація; 4) емоційне збудження; 5) емоційне напруження.
Шеховцовою Л.І. досліджено вплив емоційного стану особи на норми та інститути Загальної частини кримінального права України та проаналізовано вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, які передбачені в Особливої частини Кримінального кодексу України.
На основі отриманих результатів внесено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального законодавства України щодо емоційного стану особи, яка вчинила злочин.