Бабаніна В.В. Кримінальна відповідальність за залишення в небезпеці [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бабаніна Вікторія Вікторівна ; Київ. нац. ун-т внутріш. справ. – К., 2010. – 20 с.
[su_button url=”http://crimpravo.com/wp-content/uploads/2017/01/Babanina-V.V.-Kriminalna-vidpovidalnist-za-zalishennya-v-nebezpetsi.pdf” style=”soft” background=”#fc0400″ size=”5″ radius=”5″ icon=”icon: cloud-download”]Завантажити PDF[/su_button][su_spacer]
Анотація до автореферату
Дисертація є комплексним науковим монографічним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці. В роботі досліджено історичний розвиток кримінального законодавства про залишення в небезпеці, яке діяло на території сучасної України. Здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства України до законодавства зарубіжних країн та країн СНД щодо кримінально-правової заборони залишення в небезпеці.
Акцент зроблений на дослідженні основного безпосереднього об’єкта цього злочину. Їм є суспільні відносини в сфері охорони життя і здоров’я. Тому в диспозиції даної норми, на думку автора має бути зазначено на небезпечне не тільки для життя, але і для здоров’я стан.
При вивченні потерпілого від злочину, передбаченого ст. 135 КК України, встановлено, що їм є безпорадне обличчя, яке знаходиться в небезпечному для життя стані. Ознаками такої особи є безпорадний стан, наявність небезпеки для життя.
Проаналізовано дві форми об’єктивної сторони залишення в небезпеці, а саме: бездіяльність-невтручання і бездіяльність, яка викликана попередніми діями винної особи. Підтверджено, що виявлення причинно-наслідкового зв’язку між вчиненим діянням і суспільно небезпечним наслідком полягає у визначенні можливості запобігання наслідкам при наданні суб’єктом злочину допомоги потерпілому, а також при встановленні того, що надання такої допомоги все одно не врятувало б потерпілого. Визначено момент закінчення вчинення злочину. Обґрунтовано, що під іншими тяжкими наслідками в ч. 3 ст. 135 КК України слід розуміти заподіяння потерпілому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або зникнення його безвісти.
Особлива увага приділяється проблемі спеціального суб’єкта кримінально-правової заборони залишення в небезпеці. Їм є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку і на яку покладено обов’язок піклуватися про безпорадному особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, або коли сама особа поставило потерпілого в небезпечне для життя стан. Автором науково обґрунтовано пропозицію щодо вдосконалення ч. 2 ст. 135 КК України, шляхом розширення кордонів суб’єкта, до якого слід крім матері новонародженої дитини віднести батька дитини.
Обґрунтовується положення, що вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК України проявляється в змішаній формі вини.
В ході дослідження встановлено, що злочин, передбачений ст. 135 КК України, слід відмежовувати від суміжних злочинів та правопорушень, а саме від ч. 1 ст. 115, п. 2. ч. 2 ст. 115, ст.ст. 117, 136, 139, 166, 284, КК України та ст. 122-2 КУпАП.
Проаналізовано тенденції визначення покарання в ст. 135 КК України, а також викладені результати вивчення практики призначення судами України покарань за залишення в небезпеці. Обґрунтовано необхідність вдосконалення покарання в нормах за залишення в небезпеці. Науково доведено авторське бачення щодо доцільності встановлення одного із спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці. Вироблено пропозиції щодо вдосконалення ст. 135 КК України.