це необережне спричинення смерті іншій людині. У кримінальному праві заподіяння смерті найчастіше розглядається по відношенню до діянь вчинених з необережності або внаслідок певних обставин, що виключають суспільну небезпеку діяння таких як, наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність або наявність та ін., в той час як термін «позбавлення життя» (див. Позбавлення життя) до діянь вчинених умисно.
Заподіяння смерті за Кримінальним кодексом
У вітчизняному законодавстві, термін заподіяння смерті вживається і для позначення діянь вчинених умисно, зокрема, визначається що вбивство, це «умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині». У зарубіжних країнах, заподіяння смерті є окремим складом злочину, при цьому таке “заподіяння” нерозривно пов’язується з необережністю.
Наприклад, с.109 КК РФ має назву «Заподіяння смерті через необережність», що дозволяє біль правильно охарактеризувати саме діяння та відмежувати його від вбивства, при якому смерть заподіюється умисно. У вітчизняному кримінальному праві на противагу такому підходу використовується термін «Вбивство через необережність», що вбачається неточним та дещо необґрунтованим, адже однією з ознак вбивства є саме його умисність. У кримінально правовому розумінні заподіяння смерті в окремих випадках може не бути злочином по суті.
Зокрема, у науковій літературі виказується точка зору, що заподіяння смерті нападнику не є злочином у випадках здійснення необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання, тому що її настання не означає заподіяння збитку будь-яким охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам (Б. Нікіфоров).
