це ті норми права, які опосередковано пов’язані з основною кримінально-правовою нормою і повинні бути враховані для правильної кваліфікації. Важливість додаткових юридичних підстав кваліфікації проявляється на практиці у випадках застосування бланкетних норм, або при безпосередньому відсиланні до комплексу неправових норм, або використанні оцінних понять, за наявності прогалин у праві.
Додаткові юридичні підстави кваліфікації: види та їх значення
Додатковими юридичними підставами кваліфікації можуть бути: 1) інші кримінально-правові норми (якщо на них прямо вказує відсильна диспозиція чи коли в іншій нормі витлумачено зміст понять, які використовуються в «основній» нормі); 2) нормативні акти інших галузей права (за наявності бланкетних норм кримінального закону чи в разі субсидіарного застосування правових норм тоді, коли прямих відсилок у нормі Особливої частини КК немає, але їх використання випливає зі змісту відповідних норм); 3) норми суспільної моралі, звичаї, правові принципи, загальні уявлення про право (при з’ясуванні змісту оцінних понять, які використовуються в кримінально-правових нормах); 4) акти офіційного тлумачення Конституції України та кримінального закону (рішення Конституційного Суду України та постанови ПВСУ); 5) прецеденти (якщо це відповідає вимогам забезпечення правильного й одностайного застосування кримінального закону).
У зв’язку із різними видами, додаткові юридичні підстави кваліфікації в спеціальній літературі пропонується їх поділяти на:
- нормативні; та
- ненормативні (В. Навроцький).
