це одна з ознак кримінально караного хуліганства (тобто ознака грубого порушення громадського порядку), яка виражається в виключно грубій, демонстративній і свідомій образі моральних почуттів людей. Якщо під цинізмом розуміють нахабне зневажливе ставлення до норм моральності, чемності, того, що користується особливою повагою, визнанням, то винятковим цинізмом визнаються дії, які додатково характеризуються виключністю такої нахабності та зневажливості.
У кримінально правовому значенні, судовій практиці, до виняткового цинізму зазвичай відносять дії які супроводжувались демонстративною зневагою до загальновизнаних норм моральності: проявом виняткової безсоромності, грубої непристойності, публічним оголенням статевих органів, непристойними рухами тіла справлянням природних потреб людини у громадському місці, знущанням над хворим, дитиною, немічним, особою похилого віку чи такою, що перебуває в безпорадному стані тощо.
Зміст
Винятковий цинізм як спосіб вчинення хуліганства
Деякими дослідниками винятковий цинізм розглядається також і як конкретний спосіб вчинення самого кримінально караного хуліганства, а не лише як його ознака (В. Налуцишин). Обґрунтовується, що для застосування винятковий цинізм, як ознаки «грубості порушення» громадського порядку для кваліфікації відповідних дій як хуліганства, необхідно встановити і довести не просто цинічність тих чи інших дій, а їх винятковий, надзвичайний, найвищий ступінь цинізму (М. Коржанський).
Не кваліфікується як винятковий цинізм
Враховуючи зазначене, за ознакою виняткового цинізму не можна кваліфікувати дії, які хоча і підпадають під цинічні, але здійснюються особою одночасно з намаганням їх не демонструвати, сховати, мінімізувати тощо. Наприклад, якщо особа задовольняє свої природні фізіологічні потреби хоча і в громадському місці, але вживає можливі для неї у цих конкретних обставинах заходи для того, щоб сховатися, не викликати почуття сорому у сторонніх осіб, то такі дії не можуть визнаватись В.ц. та кваліфікуватися як хуліганство.
