це один з основних теоретичних напрямків, в межах якого почала розвиватись наука кримінального права, представники якого в основному виходили з тези про вроджену схильність людини до злочинної поведінки. Хронологічно, антропологічна школа кримінального права виникає як реакція на нездатність класичної школи (див. Класична школа кримінального права) вирішити проблеми, пов’язані зі зростанням злочинності, яке відбулось на фоні розвитку промисловості, зростання міст, люмпенізації населення та низки інших факторів.
Зміст
Представники антропологічної школи кримінального права
Найбільш відомими представниками антропологічної школи кримінального права прийнято вважати таких відомих осіб як: Чезаре Ломброзо (1835-1909), Енріко Феррі (1856-1929), Рафаеле Гарофало (1851-1934). Основою антропологічної школи кримінального права або як ще її називають ломброзіанства був вульгарний матеріалізм Бюхнера, Фохта, Молешотта (за якого біологізувались всі суспільні явища). На фоні перенесення біологізації на злочинність, вібулося і певне переосмислення фундаментальних надбань кримінального права.
Прихильники антропологічної школи кримінального права виходили з того, що у разі визнання злочинності явищем біологічним, слід визнати й те, що боротися з ним слід не шляхом покарання, а шляхом застосування жорстоких заходів репресії, превентивних заходів безпеки.
На фоні розвитку даних тез розвиток отримала відмова від демократичних інститутів цивілізованого кримінального права, відстоювання реакційних заходів боротьби зі злочинністю.
Антропологічна школа кримінального права: основні ідеї
Найбільш відомою працею антропологічної школи кримінального права вважається дослідження Ч. Ломброзо «Злочинна людина» (1872-1876 р.), які отримали розвиток такі ідеї: 1) злочин – таке ж явище, «як зачаття, народження, смерть, психічні хвороби»; 2) причини злочинів закладені в самій біологічній природі людини; 3) головне місце повинно посідати не діяння, а діяч – злочинець, його потрібно вивчати, застосовуючи відповідні методи виміру. В цілому, Ч. Ломброзо в межах антропологічної школи кримінального права було розвинуто вчення про «природженого злочинця», якому були властиві певні клейма (стигмати).
Дане вчення було піддано суттєвій критиці (наприклад, Л. Морган та ін.), зокрема, було доведено, що дикуни не мають тих рис, які Ч. Ломброзо «знайшов» у злочинців, а багато відомих державних діячів, навпаки, явно мають ті риси, які на думку Ч. Ломброзо притаманні злочинцям. Під тиском критики, Ч. Ломброзо декілька разів змінював свою точку зору, проте вона все одно розходилась із реальним станом справ.
Антропологічна школа кримінального права та злочин
Представники антропологічної школи кримінального права розглядали злочин як явище біологічне. Це означало, на їх переконання, що покарання не може досягти поставленої мети, і через це, необхідно відмовитися від таких понять як осудність, вина, моральна відповідальність тощо. По-суті, окремі погляди представників антропологічної школи кримінального права в загальному виді зводили кримінальне право ні до чого іншого, як до засобу розправи над людьми через їх біологічні характеристики. У зв’язку із тим, що значна частина поглядів була расистськими (поділ на раси злочинців та звичайних людей тощо), вони достатньо широко використовувалися фашизмом.
Разом із цим, не всі представники антропологічної школи кримінального права були повністю «віддані» ідеям Ч. Ломброзо. Згодом, його ученик Е. Феррі це усвідомив, через це часто можна зустріти у науковій літературі точку зору, що Е. Феррі ближче до соціологічної школи (див. Соціологічна школа кримінального права). Це проявлялось у тому, що Е. Феррі не заперечуючи біологічних факторів, одночасно з цим ввів у обіг телуричні фактори (до яких відносив клімат, географічне середовище) та фактори соціального характеру, які впливали на злочинність.
Також Е. Феррі висунув ідею стосовно субститутивів (замінників) покарання – заходів соціального характеру, а крім того сформулював кримінально-статистичний закон рівня «кримінальної насиченості» злочинності в кожному даному середовищі у певний момент, чим самим фактично випередив багато ідей соціологічної школи.
Значення антропологічної школи кримінального права
Незважаючи на абсолютну реакційність антропологічної школи кримінального права, остання дала сильний поштовх до вивчення особистості злочинця, а крім цього, фактично стала предтечею нового напрямку у кримінально-правовій науці – соціологічного (який згодом мав серйозніший вплив як на крим. прав. так і на крим. законодавство ХІХ-ХХ ст.).
